Калмикія — один із найсвоєрідніших економічних просторів Євразії: степова республіка на північному заході Каспійської низовини, де природні обмеження майже безпосередньо формують структуру господарства. Тут немає великих лісів чи значних промислових агломерацій, зате є величезні пасовища, вихід до Каспійського моря, вигідне положення між Волгою, Кавказом і Центральною Азією та давня культура кочового тваринництва.

Ітиль (Атіль) — давня тюркська назва річки Волги та столиця Хазарського каганату у VIII–X століттях. Місто було політичним, торговим і культурним центром середньовічної Євразії та відігравало ключову роль у формуванні державності й міжцивілізаційних контактів у Надволжжі та Астраханщині. Інші назви: Ател, Атиль, Еділь; в арабських і перських джерелах — Atil, Itil; у тюркських мовах (татарська, башкирська) — Ідель / Itil.

Китайське місто Дуньхуан раніше було прикордонним містом, через яке торгові каравани в’їжджали до Піднебесної. Нині це – райцентр провінції Ганьсу, яке відвідують мільони туристів з всього світу. Чому?

Калмикія (Хальмг Таңhч — у перекладі «Країна калмиків») — степовий регіон, розташований у великій низовині північчю узбережжя Каспійського моря. Він відомий як історична батьківщина народу калмиків — ойратських монгольських кочівників, які зберегли свої давні традиції, мову та віру в буддизм, що робить регіон однією з небагатьох зон у Європі з традиційною буддійською культурою.

Однією з найбільш фантастичних знахідок в останній половині двадцятого століття є відкриття північноєвропейського племені, знайденого в північно-східному кутку провінції Сіньцзян, поблизу Небесних гір і пустелі Таклімакан на краю пустелі Гобі.

#MiddleCorridor — це єдиний наземний транзитний маршрут зі Сходу на Захід, яким товари з Китаю можуть прямувати до Європи, не проходячи через країни-ізгої.