Гаруда-пурана — одна з відомих індуїстських Пуранічних пам’яток, що належить до вайшнавської традиції та пов’язана з богом Вішну і його міфічним птахом-носієм Гарудою. Текст містить космологічні уявлення, релігійні настанови, описи загробного життя, ритуали та етичні вчення, а також детальні описи посмертної долі душі.

Нарада-пурана — один із текстів корпусу індуїстських Пуран, який традиційно пов’язується з мудрецем Нарадою. Вона належить до вайшнавської традиції та містить поєднання міфології, релігійних настанов, філософії бгакті та описів ритуалів. Текст орієнтований переважно на поклоніння Вішну і практику відданості.

Вішну-пурана — одна з найважливіших Пуранічних пам’яток індуїзму, присвячена космології, міфології, родоводам і культові Вішну як верховного божества. Вона належить до корпусу санскритських священних текстів і є одним із ключових джерел вайшнавської традиції.

Пурани — великий корпус давньоіндійської релігійної та міфологічної літератури, що сформувався в період приблизно з перших століть нашої ери до середньовіччя. Вони є частиною санскритської традиції і містять міфи про створення світу, родоводи богів і царів, космологію, релігійні вчення та легенди про аватари божеств, насамперед Вішну.

Бгаґавата-пурана (також Шрімад-Бгаґаватам) — одна з найважливіших і найшанованіших Пуран в індуїзмі, що належить до корпусу священних текстів санскритської традиції. Вона присвячена вшануванню Крішни як верховного божества і є ключовим текстом вішнуїзму, особливо традиції бгакті (відданості).

Махабхарата — одна з двох головних давньоіндійських епічних поем (разом із «Рамаяною»), створена впродовж приблизно IV ст. до н. е. — IV ст. н. е. Це один із найбільших літературних творів у світі, що поєднує епос про війну династій Куру, філософські трактати, міфологію, етику та релігійні вчення індуїзму.

Шатапатха-брахмана — один із найважливіших прозаїчних текстів ведичної літератури давньої Індії, що належить до корпусу Брахман і пов’язаний із Білою Яджур-Ведою. Текст є ключовим джерелом для розуміння ведичних ритуалів, міфології та ранньоіндійської космології, а також містить один із найдавніших варіантів легенди про всесвітній потоп.

В’ятські марійські князівства — умовна назва групи середньовічних локальних політико-територіальних утворень марійців (черемисів), що існували в басейні середньої течії річки В’ятка. Вони не були єдиною державою, а являли собою мережу родоплемінних союзів із власними вождями та знаттю, які діяли в умовах впливу Золотої Орди, а згодом — Казанського ханства та Московської держави.

Ветлузькі марійські князівства — умовна назва групи середньовічних марійських (черемиських) локальних політико-територіальних утворень у басейні річки Ветлуга. Вони не становили єдиної централізованої держави, а являли собою мережу родоплемінних союзів із власними вождями та знаттю, що існували в умовах впливу Золотої Орди, а згодом — Казанського ханства і Московської держави.

Кокшайське князівство — умовна назва одного з середньовічних марійських (черемиських) політико-територіальних утворень у басейні річки Мала Кокшага в Середньому Поволжі. Воно не було централізованою державою у сучасному розумінні, а являло собою локальне князівство-об’єднання марійських родових груп із власною знаттю та вождями. У письмових джерелах згадується опосередковано через московські, татарські та пізніші російські адміністративні записи про «черемиські землі Кокшайського краю».

Московсько-марійські війни — серія збройних конфліктів другої половини XVI століття між Московською державою та марійськими князівствами (черемисами) Середнього Поволжя. Вони стали прямим наслідком падіння Казанського ханства у 1552 році та входження регіону до складу Москви. Війни тривали з перервами приблизно до 1580-х років і мали характер затяжного колоніального та антиповстанського протистояння.

Марійські князівства — сукупність напівнезалежних політичних утворень марійців (черемисів), що існували в Середньому Поволжі в середньовіччі та ранньому новому часі. Вони не становили єдиної держави, а являли собою мережу локальних князівств і племінних союзів, які функціонували в умовах впливу більших держав — насамперед Золотої Орди, Казанського ханства та Московської держави.

Хошутське ханство — ойратська монгольська держава XVII–XVIII століть, що відіграла ключову роль у політичній історії Тибету та Центральної Азії. Воно було створене плем’ям хошутів під проводом Гуші-хана і стало одним із найважливіших союзників школи Ґелуг у тибетському буддизмі.

Ібак-хан — правитель тюрксько-монгольського походження XV століття, представник династії Шибанідів (гілки нащадків Джучі, сина Чингісхана). Він відомий як один із ханів Сибірського ханства і як діяч, що втручався у боротьбу за владу в Золотій Орді, зокрема пов’язаний із загибеллю хана Ахмата.

Битва на Чуваському мисі — одна з ключових подій сибірського походу отамана Єрмака Тимофійовича у 1582 році, під час якої війська Сибірського ханства зазнали вирішальної поразки. Ця сутичка стала переломним моментом у завоюванні Сибірського ханства і відкрила шлях до захоплення його столиці — Іскера.

Хаджі-Мухаммед — хан Золотої Орди кінця XIV — початку XV століття, представник династії Джучидів (нащадків Чингісхана). Він відомий як один із правителів періоду політичної нестабільності після розпаду єдиної влади в Орді, а також як засновник династичної лінії, пов’язаної з формуванням Сибірського ханства.

Іскер (також Кашлик) — історичне місто в Західному Сибіру, яке було столицею Сибірського ханства в XV–XVI століттях. Воно відігравало ключову роль як політичний, торговий і культурний центр тюрксько-монгольських держав регіону до його завоювання Московським царством.

Найуспішніші підприємці в історії людства — це люди, які створили або трансформували цілі галузі економіки, вплинули на розвиток промисловості, фінансів, технологій і глобальної торгівлі. Їхні компанії, інновації та бізнес-моделі сформували сучасну світову економіку, а їхній вплив відчутний і сьогодні.

Це відео розкриває одну з найбільших таємниць давньої історії України — загублену столицю готів Данпарстад на Дніпрі. Ми занурюємося у реальні археологічні факти, скандинавські саги та історичні джерела, щоб зрозуміти, як саме готи створили могутню імперію Оюм на території сучасної України.

Содом і Гоморра – назви, які давно вийшли за межі тексту Біблії і перетворилися на символ повного морального розкладу. Але що насправді стоїть за цією історією?

Для Шумерів інтим – це не щось «заборонене» чи «потайне». Це частина життя, порядку, всесвіту і навіть економіки… ​

Пастка Фукідіда — концепція в міжнародних відносинах, що описує небезпечну динаміку, за якої зростання нової великої держави викликає страх у домінуючої держави, що часто призводить до війни. Назва походить від давньогрецького історика Фукідіда, який описав причини Пелопоннеської війни.

«Точка перемоги» (у різних перекладах і тлумаченнях також: вирішальна точка, точка стратегічної переваги, момент вирішальної переваги) — сучасне узагальнене поняття військової та стратегічної теорії, яке пов’язують із ідеями давньокитайського мислителя Сунь Цзи. Воно описує момент або умову, за якої одна сторона досягає настільки суттєвої переваги, що результат конфлікту фактично визначений.

Не воюй з тим, хто купляє чорнила бочками.

Наполеон Бонапарт

Відкрий повну історію цивілізації долини Інду — однієї з найдавніших і найзагадковіших культур людства, що процвітала понад 4000 років тому.

• https://rkc.in.ua/

Інформаційний веб‑портал, присвячений католицьким святиням та сакральній архітектурі в Україні. Сайт містить великий каталог костелів, каплиць та санктуаріїв із детальною інформацією про їхню історію, місцезнаходження, статус (католицькі, православні, інших конфесій) та деталі архітектури. Матеріали подані українською мовою з можливістю навігації за регіонами та типами святинь, а також включають історичні дані, фотографії та опис духовенства, пов’язаного з кожною святинею. Портал існує як частина довготривалого проєкту про релігійну спадщину України і містить тисячі записів про релігійні об’єкти по всій країні.

Українці — не просто сучасна нація з певного часу, а нащадки тисячолітніх мешканців цієї території, чиї гени, традиції та знання пережили численні завоювання, навали та політичні спроби «переписати» їхню історію.