Елітні соціальні кола нагадують старий ліс.

Апейрон (від грецького ἀπεῖρον — «необмежене», «безмежне») — філософське поняття, введене давньогрецьким мислителем Анаксимандром (бл. 610–546 рр. до н.е.) для позначення первісної, нескінченної та невизначеної субстанції, з якої походить усе існуюче. Апейрон виступає як фундаментальна категорія натурфілософії ранньої Еллади і є ключовим поняттям у космологічних концепціях до-сократівських філософів.

Анрі Бергсон (1859–1941) — французький філософ, один із найвпливовіших мислителів початку XX століття, лауреат Нобелівської премії з літератури 1927 року. Бергсон відомий своєю оригінальною концепцією часу, життєвої сили та інтуїтивного пізнання, а також як автор терміну élan vital, який описує творчу енергію життя. Його праці мали значний вплив на філософію, літературу, психологію та мистецтво.

Вільгельм Райх (1897–1957) — австрійський психоаналітик, психолог, лікар та дослідник психосексуальної енергії, відомий своїми радикальними ідеями про психоаналіз, життєву енергію та оргон. Райх був учнем Зігмунда Фрейда і значно розвинув теорії психоаналізу, особливо щодо взаємозв’язку сексуальності та психічного здоров’я. Його концепції викликали суперечки і критику в науковому середовищі, проте мали значний вплив на альтернативну медицину, психологію та енергетичні практики.

Ци (氣, чі) — фундаментальне поняття китайської філософії та традиційної медицини, що позначає життєву енергію або життєву силу, яка циркулює всередині живих істот і в природі. Ци розглядається як невидима, але реально діюча енергія, що забезпечує життєдіяльність організму, взаємодію людини з навколишнім середовищем і гармонійний розвиток космосу.

«Чи знаєте ви, що задовго до єгипетських пірамід та міст Месопотамії, на теренах сучасної України могла існувати загадкова держава Аратта? Вона згадується у найдавніших шумерських текстах як країна гір, золота та високої духовності.

Епос про Енмеркара — один із найдавніших літературних творів людства, шумерський епічний цикл, що описує легендарного царя Енмеркара та його конфлікт із правителем міста Аратта. Твір належить до корпусу шумерської міфо-епічної літератури III тис. до н. е. і пов’язаний із ранніми традиціями міста Урук. Епос є важливим джерелом для розуміння політичних уявлень, релігії та зародження писемності в Месопотамії.

У 2017 році в англійському селищі Оффорд Клуні археологи знайшли останки чоловіка римської доби, які на перший погляд не здавалися винятковими. Але результати аналізу древньої ДНК та ізотопного аналізу зубів здивували вчених: ця людина провела раннє дитинство за тисячі кілометрів від Британії — у степовому світі Східної Європи, пов’язаному зі стародавньою Україною.

Як небесні об’єкти, зокрема яскрава зоря Сіріус, перетворюються з астрономічних фактів на складні структури людського досвіду. Феномени домінантного світла, порогової видимості, мерехтіння та повернення образу. Нестабільність сприйняття може не зменшувати, а навпаки підсилювати значущість об’єкта, перетворюючи його на повторювану подію в досвіді, а не на статичну річ.

Сіріус – як модель: приклад того, як поєднання яскравості, нестабільності та повторюваного впізнавання створює ефект присутності, що перевищує просту фізичну даність.

Гетто у Венеції — історичний район у північній частині Венеції, який вважається першим офіційно ізольованим єврейським кварталом у світі. Саме від назви цього району походить слово «гетто», яке згодом набуло міжнародного значення як позначення території примусового проживання певної етнічної або соціальної групи. Венеційське гетто стало важливим центром єврейського життя, культури, релігії та книгодрукування в Європі XVI–XVIII століть і сьогодні є однією з найвизначніших історичних пам’яток міста.

Єврейський штетл — це історичний тип невеликого містечка або містечкової громади у Східній та Центрально-Східній Європі, де значну частину населення становили євреї, а єврейська культура, релігія, мова та традиції визначали суспільне й економічне життя. Штетли існували переважно на території сучасної України, Польщі, Білорусі, Литви, Молдови та частково Румунії з XVI до середини XX століття. Вони стали унікальним явищем європейської історії та осередком розвитку ашкеназької єврейської цивілізації, релігійної думки, ремесел, торгівлі, фольклору та літератури. Саме у штетлах сформувався характерний світ східноєвропейського єврейства, значною мірою знищений Голокостом під час Другої світової війни.

24 Hours of Le Mans — найстаріша та одна з найпрестижніших автомобільних гонок на витривалість у світі, яка проводиться щороку з 1923 року поблизу міста Ле-Ман у Франції. Гонка триває безперервно протягом 24 годин і випробовує не лише швидкість, а й надійність техніки, ефективність командної роботи та витривалість пілотів. Вона є частиною «потрійної корони автоспорту» разом із Гран-прі Монако та Indianapolis 500.

Ваю-пурана — одна з давніх маха-пуран індуїзму, санскритський релігійно-міфологічний текст, що традиційно пов’язується з богом вітру Ваю. Вона вважається однією з найраніших пуран і має значну історичну, космологічну та генеалогічну цінність, зберігаючи архаїчні елементи індуїстської традиції.

Вараха-пурана — одна з 18 маха-пуран індуїзму, санскритський релігійно-міфологічний текст, що належить до вайшнавської традиції та присвячений аватарі Вішну у вигляді вепра — Варахи. Твір має енциклопедичний характер і охоплює космологію, міфологію, ритуали, географію священних місць і теологічні вчення.

Курма-пурана — одна з 18 маха-пуран індуїзму, санскритський релігійно-міфологічний текст, що належить до вайшнавської традиції та зосереджується на аватарі Вішну у вигляді черепахи (Курми). Пурана містить космологічні, філософські, ритуальні та теологічні матеріали, а також важливі виклади шиваїзму та шактизму, що робить її відносно синкретичним текстом.

Матсья-пурана — одна з найдавніших і найважливіших маха-пуран індуїзму, що належить до санскритської релігійно-міфологічної традиції. Вона відома своїм зв’язком з аватарою Вішну у вигляді риби (Матсья), а також широким спектром тем — від космології та міфології до архітектури, ритуалів і державного устрою. Текст є багатошаровою компіляцією, що формувалася протягом тривалого часу.

Вамана-пурана — одна з 18 маха-пуран індуїзму, санскритський релігійно-міфологічний текст, який належить до вайшнавської традиції та зосереджується на образі аватари Вішну — карлика Вамани. Пурана містить космологічні, міфологічні та ритуальні матеріали, а також розширені описи священних місць і легенд, пов’язаних із культом Вішну.

Бхавіш’я-пурана — одна з 18 маха-пуран індуїзму, санскритський релігійно-міфологічний текст, який вирізняється серед інших пуран своїм акцентом на «майбутніх подіях» (від санскр. bhaviṣya — «майбутнє»). Вона є компілятивним твором із багатошаровою структурою, значна частина якого сформувалася пізніше за класичні пурани, і містить як традиційну міфологію, так і тексти, що вважаються пізнішими вставками.

Маркандея-пурана — одна з найдавніших і найважливіших санскритських пуран індуїзму, що входить до кола 18 маха-пуран. Вона відома своєю відносною архаїчністю, філософською глибиною та особливо значущим розділом «Деві-махатм’я», який став центральним текстом богині-матері (Шакті) в індуїстській традиції.

Брахма-вайварта-пурана — один із великих текстів індуїстської пуранічної літератури, що належить до пізнього шару санскритських релігійних творів. Вона відома своєю сильною вайшнавською (культ Вішну та Крішни) спрямованістю та розширеним викладом міфології, космології, теології та релігійної філософії, особливо у зв’язку з Крішною як верховним божеством.

Брахманда-пурана — одна з 18 Махапуран індуїзму, велике релігійно-міфологічне та космологічне зібрання текстів, що описує створення всесвіту (брахманди — «космічного яйця»), циклічність часу, міфологію богів, генеалогії правителів, а також духовні вчення. Вважається одним із найдавніших і найоб’ємніших пуранічних текстів, хоча його сучасна форма є результатом багатовікової редакційної традиції.

Брахма-пурана — одна з головних і найдавніших Пуран в індуїстській традиції, що належить до корпусу священних текстів смріті. Вона пов’язується з богом Брахмою — творцем у тріаді (Тримурті), хоча за змістом значною мірою присвячена також Вішну, Шиві, географії святих місць і релігійним настановам. Текст має енциклопедичний характер і поєднує міфологію, космологію, ритуальні приписи та паломницькі описи.

Агні-пурана — одна з найвідоміших індуїстських пуранічних пам’яток, що належить до корпусу священних текстів санскритської літератури. Вона традиційно приписується богові вогню Агні та охоплює широкий спектр релігійних, філософських, культурних і практичних знань, характерних для середньовічного індуїзму.

Сканда-пурана — одна з найбільших і найскладніших за обсягом пуран індуїзму, присвячена переважно богові Сканді (Картикеї), сину Шиви та Парваті. Вона є важливим текстом шиваїтської традиції та містить величезний масив міфології, релігійних легенд, паломницьких описів і філософських настанов.

Лінга-пурана — одна з основних Пуран індуїзму, сакральний текст шиваїтської традиції, присвячений культу Шиви у формі лінги. Вона входить до числа 18 головних Пуран і є важливим джерелом міфології, космології, релігійної філософії та ритуальної практики шиваїзму.

Шива-пурана — одна з головних індуїстських Пуранічних пам’яток, присвячена верховному божеству Шиві. Вона є центральним священним текстом шиваїзму та містить міфологію, космологію, ритуальні настанови, філософію та описи культів Шиви і його проявів. Текст входить до великого корпусу Пурани і відіграє важливу роль у формуванні індуїстської релігійної традиції.

Падма-пурана — одна з великих індуїстських Пуранічних пам’яток, що належить до вайшнавської традиції та присвячена прославленню Вішну. Вона містить космологічні описи, міфи про створення світу, легенди про богів і святих, правила ритуалів і детальні настанови щодо релігійного життя. Падма-пурана є важливим джерелом індуїстської міфології та релігійної практики.