Гетто у Венеції — історичний район у північній частині Венеції, який вважається першим офіційно ізольованим єврейським кварталом у світі. Саме від назви цього району походить слово «гетто», яке згодом набуло міжнародного значення як позначення території примусового проживання певної етнічної або соціальної групи. Венеційське гетто стало важливим центром єврейського життя, культури, релігії та книгодрукування в Європі XVI–XVIII століть і сьогодні є однією з найвизначніших історичних пам’яток міста.
Походження назви
Назва «гетто» походить від венеційського слова geto або ghèto, яким називали ливарний завод, що раніше знаходився на території району. До створення єврейського кварталу тут діяли майстерні з лиття металу.
Існує також версія, що слово пов’язане з італійським gettare — «відливати метал». Через особливості вимови єврейських мешканців слово набуло форми ghetto, яка поширилася в інших мовах світу.
Заснування гетто
29 березня 1516 року Сенат Венеційської республіки ухвалив рішення про примусове поселення всіх євреїв міста в окремому районі на острові Каннареджо. Це рішення стало компромісом між економічними інтересами держави та релігійними упередженнями того часу.
Євреям дозволялося жити й працювати у Венеції, оскільки вони відігравали важливу роль у торгівлі, кредитуванні та медицині, однак влада прагнула контролювати їхнє життя та пересування. Район був ізольований каналами та мостами, які вночі перекривалися воротами й охоронялися сторожею.
Після створення кварталу він отримав назву Ghetto Nuovo («Нове гетто»), хоча саме ця частина району була старішою за інші прилеглі території. Пізніше через зростання населення виникли також Ghetto Vecchio («Старе гетто») і Ghetto Nuovissimo («Найновіше гетто»).
Географічне розташування
Венеційське гетто розташоване в районі Каннареджо — одному з шести історичних районів Венеції. Воно займає невеликий острівний простір, оточений каналами, з центральною площею Campo del Ghetto Nuovo.
Через обмеженість території будинки в гетто почали зростати у висоту. Саме тут з’явилися одні з найвищих житлових споруд тогочасної Венеції — деякі досягали семи-восьми поверхів. Низькі стелі та тісне планування свідчили про перенаселеність району.
Єврейська громада
Венеційське гетто стало домівкою для євреїв різного походження. Тут мешкали:
- ашкеназі з Центральної Європи;
- сефарди з Іспанії та Португалії;
- левантійські євреї зі східного Середземномор’я;
- італійські євреї.
Кожна громада мала власні традиції, мову, релігійні обряди та синагоги. Через багатонаціональний характер район став одним із найбільш космополітичних єврейських центрів Європи.
Архітектура та синагоги
У гетто збереглося кілька історичних синагог XVI–XVII століть, більшість яких були приховані всередині житлових будинків через заборону на помітні єврейські культові споруди.
Найвідоміші синагоги:
Велика німецька синагога
Заснована 1528 року ашкеназькою громадою. Є однією з найстаріших синагог Венеції. Відзначається стриманим зовнішнім виглядом і розкішним внутрішнім оздобленням.
Кантонська синагога
Побудована приблизно у 1531 році. Відома декоративними різьбленнями та біблійними сюжетами в інтер’єрі.
Левантійська синагога
Створена у XVII столітті для євреїв зі східного Середземномор’я. Її архітектуру пов’язують зі школою Бальдассаре Лонгени.
Іспанська синагога
Найбільша синагога гетто, споруджена сефардською громадою. Відзначається бароковим оформленням і великим молитовним залом.
Економічне життя
Попри численні обмеження, євреї відігравали важливу роль у житті Венеційської республіки. Їм дозволяли займатися:
- кредитуванням і банківською справою;
- торгівлею текстилем;
- продажем уживаних речей;
- медициною;
- книгодрукуванням.
Венеційське єврейське книгодрукування стало одним із провідних у Європі. Тут видавали релігійні тексти, Талмуд, словники та наукові праці івритом.
Правові обмеження
Жителі гетто підлягали суворим правилам:
- не могли вільно пересуватися містом уночі;
- повинні були носити спеціальні розпізнавальні знаки або головні убори;
- не мали права володіти нерухомістю за межами гетто;
- були обмежені у виборі професій.
Водночас Венеція, порівняно з багатьма іншими європейськими державами того часу, вважалася відносно толерантною, оскільки дозволяла єврейській громаді зберігати релігійне та культурне життя.
Наполеонівська епоха
У 1797 році війська Наполеона Бонапарта захопили Венецію, після чого ворота гетто були демонтовані. Євреї отримали формальну громадянську рівність і право селитися в інших районах міста.
Ця подія поклала край майже трьохсотлітньому існуванню ізольованого кварталу.
Гетто у XIX–XX століттях
Після ліквідації обмежень багато єврейських родин залишили район, однак він продовжував залишатися духовним центром громади.
Під час Другої світової війни та нацистської окупації Італії частина венеційських євреїв була депортована до концтаборів. На площі Campo del Ghetto Nuovo нині встановлені меморіали жертвам Голокосту.
Меморіали Голокосту
У гетто знаходяться бронзові барельєфи литовського скульптора Арбіта Блатаса, присвячені депортаціям і загибелі євреїв у роки Голокосту. Меморіали були встановлені у 1980-х роках і стали важливим місцем пам’яті.
На стінах будинків також можна побачити пам’ятні таблички з іменами депортованих мешканців.
Єврейський музей Венеції
У районі діє Єврейський музей Венеції, заснований 1953 року. Його експозиція присвячена історії єврейської громади міста, релігійним традиціям, мистецтву та історії гетто.
Музей також організовує екскурсії історичними синагогами та територією кварталу.
Культурне значення
Венеційське гетто стало символом одночасно і дискримінації, і стійкості єврейської культури. Воно справило значний вплив на історію єврейських громад Європи та на формування самого поняття «гетто».
Район часто згадується в історичних дослідженнях, літературі, документальних фільмах і туристичних путівниках. Його історія є прикладом складних взаємин між релігійними меншинами та державою в ранньомодерній Європі.
Сучасний стан
Сьогодні Венеційське гетто є відкритим історичним районом і популярним туристичним місцем. Тут діють синагоги, ресторани з єврейською кухнею, культурні центри та книгарні.
Попри невелику чисельність сучасної єврейської громади Венеції, район продовжує залишатися важливим центром релігійного та культурного життя.
У 2016 році у Венеції урочисто відзначили 500-річчя заснування гетто. До ювілею були проведені міжнародні виставки, наукові конференції та культурні заходи, присвячені історії єврейської громади міста.