Бесарабський танець із села Заднє Іршавського району Закарпатської області, із записів ІМФЕ ім. М.Рильського 1950-х років.

Мій Харків завжди живе у двох вимірах: один — це місто, яке можна побачити очима, де сірі хмари ковзають над Дзеркальним струмком і червоніють дахами старі будівлі; другий — це місто, яке відчуваєш серцем, де кожна вулиця співає, де навіть стіни пам’ятають голоси тих, хто колись йшов по них і мріяв, кохав, втрачав.

Боже мій, біля Ватерлоо Наполеон капітулював
О так, і я зустріла свою долю схожим чином
Історія, записана у підручниках,
Завжди повторюється.

Куди пішли щасливі дні,
їх так важко знайти,
Я намагалася достукатися до тебе,
але ти був неприступний,
Що ж трапилося з нашою любов’ю,
Я так хочу це зрозуміти,
Нам було так добре удвох.

Ой у гаю, при Дунаю
Соловей щебече.
Він свою всю пташину
До гніздечка кличе.