Три підземні школи запрацювали 1 вересня у Харкові. Тепер у місті їх загалом налічується сім.

Руслан Шаламов — єдиний викладач з Харківщини, який цього року пройшов до фіналу Global Teacher Prize Ukraine. Педагог має звання «Заслуженого вчителя України» і розпочав вже свій 31-й навчальний рік.

Огюстен-Луї Коші — французький математик XIX століття, один із засновників сучасного математичного аналізу, теорії комплексних функцій та строгого формалізму в математиці. Він зробив фундаментальний внесок у розвиток теорії границь, рядів, диференціальних рівнянь і комплексного аналізу, перетворивши математичний аналіз із інтуїтивної дисципліни на строго логічну систему. Його роботи стали основою всієї сучасної математичної строгості.

Жозеф Луї Лагранж — видатний математик, механік і астроном XVIII–початку XIX століття, один із творців сучасного варіаційного числення, аналітичної механіки та теорії чисел. Його роботи стали ключовими для розвитку класичної фізики, математичного аналізу та небесної механіки. Лагранж значною мірою завершив формалізацію механіки Ньютона в аналітичній формі та заклав основи сучасної математичної фізики.

Леонард Ейлер — швейцарський математик, фізик і механік XVIII століття, один із найвизначніших і найпродуктивніших учених в історії людства. Він зробив фундаментальний внесок у розвиток математичного аналізу, теорії чисел, механіки, оптики, астрономії та прикладної математики. Ейлер значною мірою сформував сучасну математичну мову та нотацію, а також заклав основи багатьох розділів математики, які використовуються донині.

Брук Тейлор — англійський математик, механік і теоретик перспективи XVIII століття, один із найважливіших учених раннього етапу розвитку математичного аналізу. Він увійшов в історію науки насамперед як автор теореми та ряду Тейлора — фундаментального інструменту математичного аналізу, фізики та інженерії. Тейлор також зробив значний внесок у теорію скінченних різниць, механіку коливань, геометрію та перспективу в мистецтві. Його праці стали важливим етапом розвитку після відкриттів Ньютона і підготували ґрунт для сучасного диференціального числення.

James Gregory — шотландський математик, астроном і оптик XVII століття, один із піонерів математичного аналізу та телескопічної оптики. Він зробив вагомий внесок у розвиток нескінченних рядів, геометрії, тригонометрії та астрономічних приладів. Грегорі відомий як винахідник григоріанського телескопа та один із попередників диференціального й інтегрального числення. Його роботи вплинули на розвиток математики в Європі та підготували ґрунт для відкриттів Ньютона і Лейбніца.

Ісаак Ньютон — англійський фізик, математик, астроном, механік, філософ і теолог, один із найвидатніших учених в історії людства. Він заклав основи класичної механіки, сформулював закон всесвітнього тяжіння, створив математичний аналіз незалежно від Лейбніца та здійснив революцію в оптиці. Праці Ньютона стали фундаментом сучасної фізики та математики, а його книга «Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica» вважається однією з найважливіших наукових праць усіх часів.

Ряд Тейлора — це один із фундаментальних інструментів математичного аналізу, який дозволяє подати складну функцію у вигляді нескінченної суми степеневих доданків. Він широко використовується в математиці, фізиці, інженерії, комп’ютерних науках, економіці, статистиці та машинному навчанні. Ряд Тейлора дає змогу наближати функції поліномами, обчислювати значення функцій, аналізувати поведінку систем та розв’язувати диференціальні рівняння.

Ілля Романович Пригожин (1917–2003) — бельгійський фізик і хімік російського походження, лауреат Нобелівської премії з хімії 1977 року за дослідження термодинаміки нерівноважних систем. Пригожин відомий як один із піонерів теорії структур, що самовідновлюються, або так званих дissipative structures, та внеску в розвиток сучасної хімічної та фізичної кібернетики. Його дослідження з’єднали термодинаміку, хімію та теорію складних систем, відкривши нові підходи до вивчення систем, що перебувають далеко від рівноважного стану.

Вітальна система (англ. Viable System) — концепція організаційної кібернетики, розроблена британським кібернетиком Стаффордом Біром. Вона описує структуру та функціонування організацій, здатних підтримувати життєздатність, адаптуватися до змін середовища та ефективно управляти складними процесами. Вітальна система застосовується для аналізу як бізнес-структур, так і державних організацій, соціальних систем і складних технічних процесів.

Стаффорд Кіт Бір (англ. Stafford Beer, 1926–2002) — британський теоретик управління, кібернетик, консультант з управління та практик організаційних систем. Він відомий як один із піонерів менеджмент-кібернетики, творець концепції Вітальної Системи (Viable System Model, VSM), що описує структуру та функціонування адаптивних, саморегулюючих організацій. Роботи Біра суттєво вплинули на розвиток системної теорії, управління організаціями, інформатики та соціальних наук.

Закон різноманітності (англ. Law of Requisite Variety) — фундаментальний принцип кібернетики та теорії управління, сформульований британським кібернетиком Россом Ешбі. Закон стверджує, що для ефективного управління системою контрольний механізм повинен мати не меншу різноманітність станів або дій, ніж система, яку він контролює. Іншими словами, лише достатньо «гнучкий» контролер може впливати на складну систему та забезпечувати її стабільність.

Росс Ешбі (англ. Ross W. Ashby, 1903–1972) — британський психіатр, кибернетик і теоретик систем, один із піонерів кібернетики та теорії адаптивних систем. Він відомий розробкою фундаментальних концепцій зворотного зв’язку, саморегуляції систем і законів різноманітності. Його роботи суттєво вплинули на розвиток кібернетики, теорії систем, теорії управління, біології та штучного інтелекту.

Кеннет Боулдінг (англ. Kenneth Ewart Boulding, 1910–1993) — британсько-американський економіст, соціолог, філософ і системний теоретик. Він був одним із піонерів міждисциплінарних досліджень у галузі економіки, системного мислення, теорії організацій і екології. Боулдінг відомий своєю роботою над концепціями рівноваги в економічних системах, системною динамікою, класифікацією типів систем та розвитком ідеї стійкості суспільств і природних систем.

Норберт Вінер (англ. Norbert Wiener, 1894–1964) — американський математик, філософ і інженер, один із засновників кібернетики як науки. Вінер відомий своєю роботою над теорією зворотного зв’язку, управлінням, передачею інформації та математичним аналізом складних систем. Його внесок суттєво вплинув на розвиток кібернетики, теорії систем, штучного інтелекту, автоматизації та комп’ютерних наук.

Кібернетика — це міждисциплінарна наукова область, яка вивчає процеси управління, обміну інформацією та зворотного зв’язку в складних системах, як природних, так і штучних. Термін походить від грецького слова kybernētēs — «керманич, управлінець». Кібернетика об’єднує елементи математики, фізики, біології, інженерії, психології та соціальних наук, концентруючись на механізмах управління, саморегуляції, адаптації та інформаційного обміну у системах.

Теорія мереж (Network Theory) — це міждисциплінарна наукова область, яка вивчає структури, властивості та динаміку мереж — систем, що складаються з вузлів (агентів, елементів) та зв’язків між ними. Теорія мереж використовується у фізиці, математиці, соціології, біології, інформатиці, економіці та інженерії для моделювання та аналізу складних систем, у яких емерджентні властивості виникають із взаємодії компонентів.

Людвіг фон Берталанфі (нім. Ludwig von Bertalanffy; 19 вересня 1901 — 12 червня 1972) — австрійський біолог, філософ науки та один із найвпливовіших теоретиків XX століття, відомий насамперед як засновник Загальної теорії систем. Його праці заклали основи системного мислення, міждисциплінарних досліджень, сучасної кібернетики, системної біології та теорії складних систем. Берталанфі прагнув створити універсальну наукову методологію, здатну пояснювати закономірності організації й функціонування різних типів систем — від клітин і організмів до суспільств і технічних структур.

Загальна теорія систем (англ. General Systems Theory, GST) — міждисциплінарна наукова концепція, що вивчає універсальні закономірності функціонування, організації та розвитку систем незалежно від їхньої природи. Вона розглядає об’єкти як цілісні утворення, елементи яких взаємодіють між собою та з навколишнім середовищем. Теорія застосовується у біології, фізиці, екології, соціології, економіці, інформатиці, кібернетиці, психології, управлінні та багатьох інших галузях науки.

Гіпотеза Гайя (англ. Gaia Hypothesis) — наукова концепція, яка пропонує розглядати Землю як єдину саморегульовану систему, де біосфера, атмосфера, гідросфера та ґрунт взаємодіють у спосіб, що підтримує умови, придатні для життя. Назва гіпотези походить від давньогрецької богині Землі Гайї, символізуючи цілісність і взаємозалежність усіх живих і неживих компонентів планети.

Вільгельм Райх (1897–1957) — австрійський психоаналітик, психолог, лікар та дослідник психосексуальної енергії, відомий своїми радикальними ідеями про психоаналіз, життєву енергію та оргон. Райх був учнем Зігмунда Фрейда і значно розвинув теорії психоаналізу, особливо щодо взаємозв’язку сексуальності та психічного здоров’я. Його концепції викликали суперечки і критику в науковому середовищі, проте мали значний вплив на альтернативну медицину, психологію та енергетичні практики.

Ернст Геккель (1834–1919) — німецький біолог, натураліст, філософ та художник-науковець, один із основоположників сучасної біології розвитку та популяризатор еволюційної теорії. Він відомий як автор концепції “екології організму”, популяризатор термінів у біології, таких як “екологія”, а також як один із піонерів візуальної науки завдяки детальним науковим ілюстраціям.

Львівська математична школа — одна з найвідоміших математичних шкіл XX століття, що сформувалася у міжвоєнний період у місті Львові. Вона стала провідним центром розвитку функціонального аналізу, теорії множин, топології та теорії ймовірностей і справила значний вплив на світову математику.

Hugo Steinhaus (Гуґо Діонізій Штайнгаус; 14 січня 1887 — 25 лютого 1972) — видатний польський математик, один із засновників Львівської математичної школи, який зробив значний внесок у функціональний аналіз, теорію ймовірностей, математичну статистику та прикладну математику. Він відіграв ключову роль у становленні кар’єри Stefan Banach.

Stefan Banach (Стефан Банах; 30 березня 1892 — 31 серпня 1945) — видатний польський математик, один із засновників сучасного функціонального аналізу та центральна фігура Львівської математичної школи. Його роботи справили глибокий вплив на математику XX століття, зокрема на теорію просторів, операторів і аналіз.

Stanislaw Ulam (Станіслав Марцін Улям; 13 квітня 1909 — 13 травня 1984) — видатний польсько-американський математик і фізик, один із ключових учасників Мангеттенського проєкту та співавтор принципу Теллера–Улама, що став основою сучасної термоядерної зброї. Він зробив фундаментальний внесок у математику, теорію ймовірностей, обчислювальні методи та ядерну фізику.