Чернігівський район — колишня адміністративно-територіальна одиниця в західній частині Чернігівської області України. Існував з 1923 по 2020 рік, коли був ліквідований у результаті адміністративно-територіальної реформи. Адміністративним центром району було місто Чернігів, яке до складу району не входило.
Загальна характеристика
- Площа: 2,5 тис. км²
- Населення: близько 55,2 тис. осіб
- Кількість населених пунктів: 124
- Адміністративний центр: м. Чернігів
Географія
Чернігівський район охоплював низовинну, слабохвилясту рівнину, місцями розчленовану долинами річок. Основними водними артеріями є річки Десна (з притоками Снов та Білоус) та Дніпро, частина якого входить до Київського водосховища.
Район межував із Ріпкинським, Городнянським, Менським, Куликівським, Козелецьким районами Чернігівської області, Іванківським районом Київської області (по річці Дніпро), а також із Гомельською областю Республіки Білорусь.
Через територію району пролягали важливі транспортні магістралі: міжнародний автошлях E95 (Одеса — Санкт-Петербург), автомагістраль М01, а також лінії Південно-Західної залізниці.
Природні ресурси
- Корисні копалини: торф, піски, глина.
- Ґрунти: переважно дерново-підзолисті.
- Ліси: змішані (сосна, береза, вільха, дуб, осика); лісовий фонд займав понад 48,4 тис. га.
Історико-археологічні пам’ятки
На території району виявлено численні археологічні пам’ятки:
- Біля села Шестовиця — поселення епохи бронзи (2 тис. до н.е.), два давньоруські городища (ХІІ–ХІІІ ст.), численні кургани, поселення, а також найбільший в Україні курганний могильник з похованнями варягів (Х ст.).
- У селі Гущин — городище ХІ–ХІІІ ст., що було форпостом Чернігова.
Архітектурні пам’ятки
- Воскресенська церква (1690, мурована, смт Седнів)
- Георгіївська церква (дерев’яна, I пол. XVIII ст., Седнів)
- Кам’яниця Лизогубів (XVII ст., Седнів)
- Троїцька церква (XVIII ст., дерев’яна, с. Новий Білоус)
- Церква Різдва Богородиці (XVIII ст., дерев’яна, с. Количівка)
- Симеонівська церква (1814–1815, мурована, с. Топчіївка)
Природно-заповідний фонд
Ботанічні заказники:
Борова, Ведильцівське, Колодливе, Олишівський, Панченкове, Ревунівське.
Гідрологічні заказники:
Анисівський, Білоуський, Болото «Колодливе», Ведильцівський, Видра, Вінниця, Гало, Гатка-Земське, Гмир, Жеведський, Звіринець, Іванівський, Ладинський, Ліпське, Мохнатинське, Наливайківщина, Петрове, Провалля, Рудківський, Сосинський (загальнодержавного значення), Струга, Халявинський, Черниський.
Ландшафтні заказники:
Золотинка, Коровель, Шестовицький.
Лісові заказники:
Олишівська Дача.
Орнітологічні заказники:
Мньовський.
Ботанічні пам’ятки природи:
Богданів дуб, Дерева садиби П. Г. Березовського, Козлянське, Липа Т. Г. Шевченка, Татарська Гірка (Анисівська Дача), Чорторійський дуб.
Гідрологічні пам’ятки природи:
Козероги (загальнодержавного значення).
Заповідні урочища:
В’юнище, Качина Долина, Копачівська Дача, Лисуха, Луциків Гай, Полковниця, Руднянське, Торчин, «Бобровицьке», Червоний Борок.
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва:
Лизогубівський (Седнівський).
Регіональні ландшафтні парки:
Міжрічинський (частина).