Поїзд із Варшави спогади навіяв,
Я ж на Україні називаю тебе.
Ти співав для мене пісню вечорами: |(2)
Co komu do tego, ze my tak kohamy! |
Поїзд із Варшави мчить крізь моє серце,
Сто доріг між нами, а печаль одна.
Іншого цілого, а бринить сльозами: |(2)
Co komu do tego, ze my tak kohamy! |
Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але батьківщина в кожній одній.
І минають роки, роки за роками… |(2)
Co komu do tego, ze my tak kohamy! |