Коли Христофор Колумб уперше ступив на берега Куби, він описав острів, як “найбільшу красу, яку коли-небудь бачили очі». Насправді, саме цей статус тропічного раю із часом перетворив Кубу на центр економічного впливу.
До 1920-их років її могутня цукрова промисловість приносила мільярди доларів. Наприкінці 1950-их, попри лише 6,5-мільйонне населення, вона займала 29-те місце у світовому рейтингу найбільших економік. Її ВВП на душу населення перевищував показник Ірландії та Австралії й був удвічі більшим за відповідники Іспанії та Японії. Але щось пішло не так.