Одеський ранок у червні спливав між ритмом кроків і гуркотом трамваїв, ніби місто саме прагнуло догнати сонце, що тільки-но з’явилося над хвилями. Люди поспішали, не помічаючи, що повітря пахне морем і забутими історіями, а новий день розкривався повільно, мов магічна книга, сторінки якої пише вітер.
Одеський ранок у червні: прокинулося сонце — прокидаються двори. Ранковий бриз несе свіжість і бадьорість, і здається, що саме місто тягнеться за першим промінням, немов новонароджене.