Комплекс історичних та архітектурних пам’яток у смт Луків, Турійського (нині Ковельського) району Волинської області України, що включає Палац Мйончинських, церкву Святої Великомучениці Параскеви з дзвіницею та костел святих Анни і Станіслава — важливі свідчення культурної та релігійної історії регіону. Ці споруди відображають розвиток місцевого містечка з XVI століття до сучасності та поєднують елементи оборонної архітектури, сакрального мистецтва й шляхетських резиденцій на Волині.
Палац Мйончинських
Палац Мйончинських у Лукові (іноді «палац‑резиденція») — архітектурна пам’ятка місцевого значення, що виникла на місці колишнього замку XVII сторіччя. Будівля зведена родиною Мйончинських у другій половині XVIII – на початку XIX століття як шляхетська резиденція на базі давнішого укріплення.
Споруду спроектував архітектор Матеус (Маттіас) Пепельман із Дрездена, що відображає вплив тогочасних європейських архітектурних тенденцій (неокласицизм). Палац збудовано на місці замку Мацієвських (XVII ст.), який був частиною оборонної структури містечка.
Палац мав двоповерхову композицію, прямокутний план і симетричний фасад із портиком, оздоблений тосканськими колонами. Він оточувався англійським парком, що зберігався до нашого часу, та був з’єднаний із мостом через оборонний рів.
В інтер’єрі палацу зберігалися багаті колекції меблів, картин, бібліотека та архіви родини. Наприкінці XIX ст. маєток було продано православній семінарії; під міжвоєнним періодом тут розміщували монастир та семінарію. У радянський період споруда використовувалася як лікарня, зокрема туберкульозний диспансер.
Досі палац та парк лишаються одними з ключових історичних пам’яток Луківського історичного середовища.
Церква Святої Великомучениці Параскеви та дзвіниця
У місті Лукові збереглася Церква Святої Великомучениці Параскеви (П’ятниці) — сакральна споруда, збудована у 1723 році коштом графа Петра‑Михайла Мйончинського.
Церква є прикладом барокової сакральної архітектури з високим двосхилим дахом, вежею‑шпилем та облямованими фронтонами. Бічні фасади споруди прикрашені пілястрами й напівциркульними вікнами, що характерно для місцевих храмів XVIII століття.
Поруч із храмом розташована дерев’яна дзвіниця народної архітектури, що формує разом із церквою архітектурний ансамбль.
В інтер’єрі збереглися зразки наївного живопису XVIII століття, зокрема ікона із зображенням Святого Георгія. У 1839 році греко‑католицький храм було передано православній громаді. Нині церква належить одній із православних юрисдикцій.
Церква та дзвіниця є місцем щорічного храмового свята, що відзначається громадами селища.
Костел святих Анни і Станіслава
Костел святої Анни і святого Станіслава у Лукові — історичний римо‑католицький храм, який виступає важливою частиною релігійно‑культурного комплексу містечка.
Історично споруди костелу та церкви Параскеви становили архітектурний ансамбль, доповнений колишньою мурованою дзвіницею, що слугувала також в’їзною брамою в місто. Дерев’яну дзвіницю вперше згадано ще в 1604 році як частину комплексу, і вона тривалий час формувала панораму в’їзду до Лукова.
Характер архітектури костелу поєднує елементи готики та бароко, що типовито для сакральних споруд Волині XVI–XVIII ст. Сьогодні будівля все ще стоїть як важливий історичний об’єкт, проте її стан та реконструкція можуть відрізнятися від первісних стилістичних форм.
Історичне та культурне значення
Комплекс палацу, церкви та костелу у Лукові відображає багатовікову історію містечка, його розвиток від укріпленого поселення до культурного центру шляхетської Волині. Архітектурні споруди є свідченням змін власників і стильових уподобань від оборонних замків до класицистичних палаців і барокових храмів.
Ці пам’ятки водночас зберігають історичну пам’ять родини Мйончинських, історію релігійних громад регіону та локальні традиції, що робить їх цінними для дослідження культурної спадщини Волині.