TX/Mark 14 — перша в історії США термоядерна боєголовка, що використовувала тверде паливо. Розроблена в середині 1950-х років, вона стала важливим етапом у розвитку стратегічної ядерної зброї США. Хоча її виробництво було обмеженим, боєголовка TX/Mark 14 мала значний вплив на подальший розвиток термоядерних пристроїв.
Розробка та конструкція
TX/Mark 14 була розроблена Лос-Аламоською національною лабораторією як частина програми з удосконалення термоядерної зброї. Ця боєголовка стала першою, що використовувала тверде паливо, зокрема дейтерид літію збагачений на 95% ізотопом літію-6. Однак, через дефіцит цього ізотопу, виробництво було обмеженим. Випробування TX/Mark 14 відбулося в рамках операції «Castle Union» у квітні 1954 року, де пристрій продемонстрував потужність 6,9 мегатонн тротилового еквівалента.
Технічні характеристики
- Тип: Термоядерна гравітаційна бомба
- Походження: США
- Розробник: Лос-Аламоська національна лабораторія
- Рік розробки: 1954
- Випробування: Квітень 1954 року, операція «Castle Union»
- Потужність: 6,9 Мт
- Маса: 13 130–14 060 кг
- Довжина: 5,6 м
- Діаметр: 156 см
- Паливо: 95% збагачений дейтерид літію-6
- Тип боєголовки: Твердопаливна термоядерна
- Кількість вироблених одиниць: 5
Застосування та обмеження
TX/Mark 14 була призначена для використання в стратегічних цілях, зокрема для нанесення масованих ударів по важливих об’єктах противника. Однак, через обмежену кількість вироблених одиниць та дефіцит необхідного палива, її застосування було обмеженим. До 1956 року всі п’ять одиниць TX/Mark 14 були перероблені на більш потужні моделі, такі як Mark 17.
Спадщина
TX/Mark 14 стала важливим етапом у розвитку термоядерної зброї США. Хоча її виробництво було обмеженим, вона продемонструвала потенціал твердопаливних термоядерних пристроїв і сприяла подальшому розвитку більш ефективних і потужних моделей ядерних боєголовок.