Аеропорт «Київ» — головний цивільний аеропорт столиці України в середині XX століття, розташований у районі Жуляни на південному заході міста. У 1950-х роках він був єдиним пасажирським аеропортом Києва, через який здійснювалися регулярні внутрішні й частково міжнародні авіаперевезення Радянського Союзу. У цей період аеропорт став важливим транспортним вузлом, що забезпечував повітряне сполучення столиці з багатьма містами СРСР і країнами соціалістичного табору.
У 1950-х роках у київському аеропорту використовувалися переважно поршневі пасажирські літаки, характерні для раннього етапу радянської цивільної авіації. Серед них:
- Іл-12
- Іл-14
- Лі-2
Ці літаки могли перевозити від 20 до 40 пасажирів і використовувалися на більшості внутрішніх рейсів.
У другій половині 1950-х років у СРСР з’явився перший реактивний пасажирський літак — Ту-104. Планувалося модернізувати аеропорт у Жулянах для прийому таких літаків, однак реалізація цього проєкту виявилася складною через щільну міську забудову.
Пасажирський термінал кінця 1940-х років був зведений у стилі сталінського неокласицизму, характерного для архітектури повоєнного СРСР.
Його характерні риси:
- симетричний фасад;
- колонади та декоративні елементи;
- просторі зали очікування;
- великі панорамні вікна.
Перед будівлею знаходилася площа для автобусів і таксі, а поряд — службові споруди аеропорту.
У 1950-х роках повітряний транспорт поступово ставав доступнішим для населення. Через київський аеропорт щороку проходили тисячі пасажирів, що подорожували у службових справах, відрядженнях або туристичних поїздках.
Пасажирська інфраструктура включала:
- каси продажу авіаквитків;
- зали очікування;
- поштові й телеграфні служби;
- ресторан і буфети.
До кінця 1950-х років стало очевидно, що аеропорт у межах міста не може приймати нові реактивні літаки через обмежену довжину злітної смуги та близькість житлової забудови.
У результаті було прийнято рішення створити новий великий аеропорт за межами Києва. У 1959 році відкрився Міжнародний аеропорт «Бориспіль», який поступово перебрав на себе функції головних повітряних воріт столиці.
Після цього аеропорт «Київ» став використовуватися переважно для внутрішніх рейсів і спеціальної авіації.