Фортеця Святої Трійці — фортифікаційна споруда кінця XVII століття, розташована в селі Окопи Чортківського району Тернопільської області, на мисі між річками Збруч і Дністер. Побудована як прикордонний оборонний пункт Речі Посполитої проти Османської імперії.
Історія
Давні укріплення
Місцевість Окопів була важливим стратегічним пунктом ще з часів:
- антів (III–V ст.),
- тиверців (VI–IX ст.),
- Київської Русі (X–XIII ст.).
Заснування фортеці
Сучасна фортеця збудована у 1692 році з ініціативи:
- коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського (власним коштом),
- воєводи київського Марціном Контським.
Мета будівництва — блокада турецького гарнізону в Кам’янці-Подільському. Комендантом став Михайло Брандт, ротмістром — Якуб Калиновський.
Подальші події
- 1692–1699 — діяла блокада Кам’янця під контролем турків.
- 1700 — грамота короля Августа II надала Окопам Магдебурзьке право; поселення перейменоване на місто Святої Трійці.
- 1769–1770 — фортецю займали барські конфедерати, її штурмували російські війська; після повторного захоплення Казимиром Пулаським укріплення сильно постраждали.
- 1772 — після переходу до Австрійської імперії частину валів було розібрано.
Опис фортифікацій
Збереглися:
- Кам’янецька брама (12,3 × 8 м, висота 7,5 м)
- Львівська брама (10,4 × 8,5 м, висота 7,5 м)
- Дозорна вежа над Збручем
- Земляні бастіони (система захисту)
- Католицький костел (зруйнований, не зберігся)
Фортеця має форму витягнутого овалу (відстань між брамами — 480 м), оточеного земляними валами й ровами.
Реставрація
- 1870–1874 — перші реставраційні роботи
- 1905 — відновлення брам і валів під опікою Польського товариства шанувальників старожитностей
Фортеця Святої Трійці — важливий зразок польської військової інженерії кінця XVII століття, що має велике історичне, архітектурне й культурне значення. Вона символізує боротьбу Речі Посполитої з Османською імперією та залишається пам’яткою доби бароко на території України.