Grumman C-1 Trader — американський палубний транспортний літак для виконання завдань Carrier Onboard Delivery (COD), тобто доставки на авіаносці особового складу, пошти, запасних частин, продовольства та іншого пріоритетного вантажу. Літак створила компанія Grumman Aircraft Engineering Corporation на основі протичовнового літака S-2 Tracker. Перший політ C-1 відбувся 19 січня 1955 року, до 1962 року літак мав позначення TF-1 Trader. Загалом було побудовано 87 машин, які ВМС США експлуатували до 1988 року.

Передумови створення

Потреба в спеціалізованому літаку для перевезення людей і вантажів між авіаносцем та береговими базами особливо проявилася під час Корейської війни. Спочатку для місій COD використовували переобладнані літаки часів Другої світової війни, зокрема TBM Avenger.

Такі машини були тимчасовим рішенням. Після появи нового протичовнового літака Grumman S2F Tracker ВМС США розглянули можливість створення на його основі спеціалізованого транспортного літака.

Розробка

Grumman розробила S-2 Tracker як двомоторний високоплан для протичовнової боротьби. Прототип, що отримав внутрішнє позначення G-89, у 1952 році був прийнятий ВМС США як XS2F-1 і здійснив перший політ 4 грудня 1952 року.

На базі цієї конструкції протягом 1950-х років сформувалося кілька варіантів, серед яких були S-2 Tracker, C-1 Trader і літак дальнього радіолокаційного виявлення E-1 Tracer.

Для C-1 Grumman істотно переробила центральну частину літака. Протичовнове обладнання було вилучене, а фюзеляж зробили ширшим і глибшим, щоб утворити вантажно-пасажирську кабіну.

Позначення TF-1

Спочатку літак отримав військове позначення TF-1 Trader.

Літера «T» відповідала транспортно-тренувальному призначенню, а друга частина позначення пов’язувалася з його роллю як транспортної машини. У 1962 році ВМС США запровадили нову систему позначень, після чого TF-1 був перейменований на C-1A Trader. Офіційна історична документація ВМС США також фіксує відповідність TF-1 → C-1.

Перший політ

Перший C-1 Trader піднявся в повітря 19 січня 1955 року.

Літак швидко пройшов випробування і був прийнятий на озброєння ВМС США для забезпечення авіаносних сил.

Конструкція

C-1 Trader зберіг значну частину базової конструкції S-2 Tracker.

Це був:

  • двомоторний поршневий літак;
  • високоплан;
  • палубний літак із можливістю експлуатації з авіаносця;
  • літак із складними консолями крила;
  • машина з прибираним шасі;
  • транспортний літак із великою внутрішньою кабіною порівняно з його розмірами.

Найважливішою відмінністю від Tracker став новий фюзеляж, пристосований для перевезення людей та вантажів.

Фюзеляж

Фюзеляж C-1 був значно ширшим за фюзеляж S-2.

Він містив пасажирсько-вантажну кабіну, яку можна було швидко переобладнати залежно від завдання.

У стандартній конфігурації літак міг перевозити до дев’яти пасажирів. При демонтажі сидінь внутрішній простір використовувався для вантажу. Окремі музейні джерела наводять вантажопідйомність до 3500 фунтів (близько 1588 кг) для конкретного історичного екземпляра.

Деякі джерела наводять більшу максимальну масу вантажу — до приблизно 4800 фунтів (2177 кг) — залежно від конфігурації та конкретної методики визначення корисного навантаження.

Пасажирська кабіна

Кабіна могла використовуватися для транспортування військовослужбовців, технічного персоналу та інших пасажирів.

Сидіння можна було демонтувати, перетворюючи літак на вантажний.

Особливо важливою була можливість перевезення пошти. Саме регулярна доставка пошти на авіаносці зробила Trader добре відомим серед моряків і сприяла появі неофіційного прізвиська «Mailman of the Fleet» — «поштар флоту».

Медична евакуація

C-1 також міг використовуватися для перевезення поранених і хворих.

У вантажній кабіні можна було встановлювати ношi, причому конструкція дозволяла розміщувати їх одна над одною. Це дозволяло використовувати літак для евакуації пацієнтів із корабля на берег.

Двигуни

C-1A оснащувався двома дев’ятициліндровими радіальними поршневими двигунами Wright R-1820-82WA Cyclone.

Потужність кожного двигуна становила 1525 к. с. (1137 кВт).

Це були широко поширені американські авіаційні двигуни сімейства Wright R-1820, які використовувалися на численних військових і цивільних літаках.

Силова установка та паливна система

Двигуни розташовувалися у двох гондолах на крилі.

На відміну від S-2 Tracker, C-1 не потребував протичовнового обладнання, тому конструкцію гондол адаптували до транспортної ролі.

Гондоли також використовувалися для розміщення аварійного обладнання. Кожна гондола містила два семимісні рятувальні плоти, призначені для використання у разі вимушеної посадки на воду.

Крила

Крила C-1 походили від конструкції S-2 Tracker.

Однією з найважливіших вимог була можливість експлуатації з авіаносця, тому літак отримав складні консолі крила.

Складання крил зменшувало габарити літака на палубі та під час зберігання в ангарі.

Хвостове оперення

Хвостова частина також походила від сімейства Tracker.

Вона забезпечувала стабільність та керованість літака на різних швидкостях і під час складних режимів палубної експлуатації.

Шасі

C-1 мав триопорне шасі.

Конструкція була пристосована до регулярних посадок на палубу авіаносця, включно з використанням аерофінішера.

Підвищена міцність шасі та планера була необхідною через значні навантаження під час посадки на корабель.

Палубна експлуатація

Однією з головних переваг C-1 була здатність здійснювати операції з авіаносця навіть за несприятливих умов.

Trader міг здійснити зліт із палуби авіаносця класу Essex за наявності лише двох вузлів вітру над палубою, якщо це було необхідно.

Ця характеристика була особливо важливою для транспортної машини, адже COD повинен був забезпечувати авіаносець незалежно від того, чи були поблизу берегові аеродроми.

Місія Carrier Onboard Delivery

Carrier Onboard Delivery (COD) — це система постачання авіаносця невеликими партіями вантажу та персоналу.

На відміну від великих транспортних літаків, COD призначений для регулярних рейсів між кораблем і берегом.

C-1 доставляв:

  • пошту;
  • запасні частини;
  • продовольство;
  • технічні матеріали;
  • документи;
  • персонал;
  • невеликі, але термінові вантажі;
  • медичних пацієнтів.

Важливість цієї місії пояснювалася тим, що авіаносна ударна група могла тривалий час перебувати далеко від баз.

Експлуатація у ВМС США

C-1 Trader надійшов на службу в середині 1950-х років і протягом понад трьох десятиліть залишався одним із ключових транспортних літаків американських авіаносців.

Машини експлуатувалися транспортними ескадрильями ВМС, а також прикріплювалися до окремих авіаносців.

Серед ескадрилей, які використовували C-1, були VR-21, VR-24 і VR-40.

Карибська криза

C-1 використовувався для підтримки кораблів ВМС США під час операцій, пов’язаних із Карибською кризою 1962 року.

Його завдання відповідали типовій COD-місії — перевезення персоналу, пошти та матеріалів між кораблями та береговими базами.

Trader також підтримував кораблі, задіяні в карантині під час Карибської кризи.

Війна у В’єтнамі

Особливо інтенсивно C-1 використовували під час війни у В’єтнамі.

Авіаносці, які діяли в західній частині Тихого океану, потребували постійного надходження пошти, запасних частин і персоналу.

Trader забезпечував регулярний повітряний міст між кораблями та береговими базами.

Протягом одного 23-денного періоду 1969 року C-1 одночасно підтримував шість авіаносців, перевізши понад 200 пасажирів і 23 000 фунтів вантажу.

Поштові перевезення

Доставка пошти була однією з найбільш помітних функцій Trader.

Для екіпажів та моряків авіаносця доставка пошти мала велике практичне й моральне значення, оскільки кораблі могли перебувати далеко від США протягом багатьох місяців.

Саме тому C-1 отримав репутацію «поштаря флоту».

Підготовка екіпажів

C-1 використовували не лише для транспортування.

Його також застосовували як навчальну платформу для підготовки екіпажів до польотів на авіаносці та для тренування персоналу S-2 Tracker.

Це було можливим завдяки близькій спорідненості конструкцій двох літаків.

Експеримент із десантуванням морської піхоти

У 1956 році Корпус морської піхоти США випробував можливість використання TF-1 Trader для доставки розвідувальних груп із авіаносця в тилову зону.

9 липня 1956 року розвідувальні морські піхотинці вперше здійснили парашутне десантування з TF-1.

Пізніше чотири розвідники були десантовані після зльоту з авіаносця USS Bennington. Корабель перебував приблизно за 70 миль від узбережжя, а десант висадився в районі El Centro у Каліфорнії, приблизно за 100 миль углиб суходолу.

Цей експеримент продемонстрував можливість використання палубного літака для доставки невеликих розвідувальних груп із моря безпосередньо до наземної цілі.

Варіант TF-1Q

Чотири літаки TF-1 були переобладнані у спеціалізований варіант TF-1Q.

Ці машини призначалися для радіоелектронної протидії (ECM) та навчання екіпажів.

Після зміни системи позначень 1962 року вони отримали позначення EC-1A.

EC-1A

На EC-1A пасажирське обладнання було значною мірою замінене електронною апаратурою.

До складу комплексу входили:

  • передавачі перешкод;
  • модулювальні пристрої;
  • засоби створення радіоелектронних перешкод;
  • дипольні відбивачі;
  • підкрилові контейнери ECM.

Машини використовувалися передусім для підготовки екіпажів і тренування корабельних систем у протидії радіоелектронним атакам.

Зв’язок із E-1 Tracer

Сімейство S-2 Tracker стало основою не тільки C-1 Trader, а й літака дальнього радіолокаційного виявлення E-1 Tracer.

Один із C-1 був використаний як прототип для розвитку WF-2/E-1B Tracer.

Таким чином, три літаки — S-2 Tracker, C-1 Trader та E-1 Tracer — були конструктивно спорідненими машинами, створеними для різних завдань.

Позначення та варіанти

TF-1 Trader — початкове позначення транспортного літака; побудовано 87 машин.

C-1A Trader — позначення TF-1 після реорганізації системи позначень ВМС США у 1962 році.

TF-1Q — чотири TF-1, переобладнані для радіоелектронної протидії.

EC-1A — нове позначення TF-1Q після 1962 року.

TF-1W — проєкт варіанта дальнього радіолокаційного виявлення, який зрештою розвинувся в WF-2/E-1 Tracer.

Екіпаж

Типовий екіпаж складався з двох пілотів.

У деяких описах конкретних музейних літаків зазначаються три члени екіпажу — два пілоти та борттехнік/оператор, який виконував також функції plane captain, механіка та відповідального за вантаж.

Тому склад екіпажу міг залежати від конкретного підрозділу, завдання та періоду експлуатації.

Озброєння

C-1 Trader не мав штатного озброєння.

Це принципово відрізняло його від базового S-2 Tracker, який був протичовновим бойовим літаком.

Основним завданням C-1 залишалося транспортування.

Технічне обслуговування

Конструктивна спорідненість із S-2 Tracker була вигідною з точки зору технічної експлуатації.

Військово-морські сили вже мали значний досвід обслуговування сімейства Tracker, його двигунів та інших компонентів.

Саме це допомогло C-1 залишатися в експлуатації протягом тривалого періоду.

Останні роки служби

У міру переходу авіаносного флоту на реактивну авіацію та нові транспортні системи C-1 ставав дедалі старішим.

Однак його простота та здатність виконувати невеликі транспортні завдання зробили його надзвичайно довговічним.

C-1A залишався на авіаносцях значно довше, ніж можна було очікувати від літака з поршневими двигунами, і став останнім поршневим літаком, який регулярно експлуатувався на авіаносцях ВМС США.

Завершення служби

Останній C-1A Trader був виведений із експлуатації у вересні 1988 року.

Національний музей морської авіації США вказує дату завершення служби на борту навчального авіаносця USS Lexington (AVT-16) — 27 вересня 1988 року. Інші довідкові джерела наводять 30 вересня як дату остаточного завершення експлуатації.

У будь-якому разі 1988 рік вважається роком завершення американської військової служби C-1 Trader.

Заміна C-1 Trader

Після C-1 роль COD поступово перейшла до значно більшого та потужнішого Grumman C-2 Greyhound.

C-2 був створений на основі іншого представника сімейства Grumman — E-2 Hawkeye — і спеціально оптимізований для перевезення значно більшого обсягу вантажу між берегом та авіаносцем.

Таким чином, C-1 став проміжною ланкою між ранніми поршневими транспортними літаками та сучаснішою системою COD.

Експлуатація після ВМС США

Після списання частина C-1 потрапила до музеїв, приватних колекцій та цивільних операторів.

Деякі машини продовжували літати як історичні літаки.

Спеціалізований реєстр літаків сімейства Tracker, Trader і Tracer повідомляв у 2026 році про 25 Trader, які все ще існують, а також окремі літаки, що перебувають у сховищах і використовуються як джерела запасних частин. Це число є даними конкретного реєстру, а не офіційною державною статистикою.

Музейні літаки

C-1 Trader представлений у декількох авіаційних музеях США.

Один із найважливіших екземплярів — BuNo 136754, що належить National Naval Aviation Museum у Пенсаколі, штат Флорида.

Цей літак був прийнятий ВМС США 30 червня 1955 року. У 1959 році його призначили до авіаносця Lexington, а з 1963 року він використовувався для інтенсивної підготовки на навчальному авіаносці.

До моменту списання машина налітала понад 15 000 годин. Зараз вона представлена у музейному оформленні, що відтворює схему забарвлення американської морської авіації до двохсотріччя США 1976 року.

C-1 на USS Midway

Інший Trader експонується на USS Midway Museum у Сан-Дієго.

Музей зазначає, що C-1 використовувався для перевезення пасажирів, термінових запасних частин, евакуації пацієнтів та пошти.

Цікавою особливістю є те, що після переходу авіаносця USS Midway на експлуатацію лише авіаційного пального для реактивних двигунів поршневий C-1 базувався на березі, а його польоти планувалися з урахуванням запасу бензину.

Експорт та Бразилія

Після завершення американської служби C-1 зацікавив інші країни.

Особливе значення мала програма ВМС Бразилії, яка придбала вісім уживаних C-1 для модернізації та використання у завданнях COD і повітряного дозаправлення.

У 2010 році Бразилія оголосила про плани модернізації літаків для експлуатації з авіаносця São Paulo.

KC-2 Turbo Trader

Бразильський проєкт передбачав створення глибоко модернізованої версії, відомої як KC-2 Turbo Trader.

Основною ідеєю було замінити старі поршневі двигуни на турбогвинтові, модернізувати авіоніку та пристосувати літак не тільки до COD, а й до AAR (Air-to-Air Refueling) — дозаправлення інших літаків у повітрі.

Для чотирьох літаків планувалося встановлення турбогвинтових двигунів Honeywell TPE331-14GR0801Z.

Бразильська модернізація

Проєкт реалізовувався за участю американських та бразильських компаній, зокрема Marsh Aviation, M7 Aerospace та Elbit Systems of America.

Модернізація передбачала:

  • нові двигуни;
  • цифрову кабіну;
  • сучасну авіоніку;
  • оновлені системи зв’язку;
  • системи керування;
  • модернізацію обладнання;
  • можливість повітряного дозаправлення;
  • збереження транспортної функції.

Роботи проводилися в Сан-Антоніо, штат Техас.

Припинення бразильської програми

Проєкт KC-2 Turbo Trader не був доведений до поставки серійних машин.

У 2023 році ВМС Бразилії припинили відповідну організаційну структуру, а проєкт фактично завершився без передачі готового літака замовнику. До цього часу авіаносець São Paulo, для якого передбачалася значна частина програми, вже був виведений зі складу бразильського флоту.

Отже, бразильська програма стала останньою великою спробою перетворити C-1 на сучасний багатоцільовий палубний транспорт.

Технічні характеристики

Параметр C-1A Trader
Тип палубний транспортний літак COD
Виробник Grumman Aircraft Engineering Corporation
Країна США
Перший політ 19 січня 1955 року
Початок служби 1955–1956 роки
Завершення служби ВМС США 1988 рік
Побудовано 87
Екіпаж 2–3 особи залежно від завдання
Пасажири до 9
Двигуни 2 × Wright R-1820-82WA
Потужність одного двигуна 1525 к. с. (1137 кВт)
Довжина близько 13,8 м
Розмах крила близько 22,1 м
Висота близько 5,1 м
Максимальна швидкість близько 407 км/год
Крейсерська швидкість близько 263 км/год
Дальність близько 2090 км
Практична стеля близько 7550 м
Максимальна злітна маса близько 13 220 кг
Озброєння відсутнє

Значення технічних характеристик дещо відрізняються між довідниками та музейними експонатами. Наприклад, для окремих музейних C-1A наводяться максимальна швидкість 280 миль/год, стеля 24 800 футів і дальність 1110 миль, тоді як інші музейні джерела наводять інші значення максимальної швидкості та дальності.

Порівняння з S-2 Tracker

Характеристика C-1 Trader S-2 Tracker
Основна роль транспорт протичовнова боротьба
Пасажири до 9 екіпаж бойового літака
Вантаж так обмежений
Протичовнове обладнання ні так
Озброєння ні так
Двигуни 2 × R-1820 2 × R-1820
Складне крило так так
Конструктивна база S-2 Tracker базовий тип

C-1 фактично демонструє, наскільки універсальною була вихідна конструкція Tracker: одна й та сама базова архітектура могла використовуватися для протичовнової боротьби, транспортування та дальнього радіолокаційного виявлення.

Переваги конструкції

Основними перевагами C-1 були:

  • здатність працювати з авіаносця;
  • компактність;
  • складні крила;
  • відносно велика кабіна для літака такого класу;
  • можливість швидкої зміни пасажирської та вантажної конфігурацій;
  • висока надійність двомоторної схеми;
  • спільність компонентів із S-2 Tracker;
  • здатність виконувати широкий спектр допоміжних завдань.

Обмеження

До головних недоліків належали:

  • порівняно невелика вантажопідйомність;
  • використання бензинових поршневих двигунів у період переходу флоту на реактивну авіацію;
  • нижча швидкість порівняно з сучасними турбогвинтовими та реактивними транспортними літаками;
  • обмежений внутрішній об’єм;
  • необхідність базування на берегових аеродромах після переходу авіаносців на інші види авіаційного пального.

Історичне значення

Grumman C-1 Trader був не бойовим літаком, а важливим елементом логістичної інфраструктури авіаносного флоту.

Його роль часто залишалася непомітною порівняно з винищувачами, штурмовиками та літаками ДРЛВ, однак без регулярної доставки запасних частин, пошти, персоналу та іншого пріоритетного вантажу тривала автономна діяльність авіаносної групи була б значно складнішою.

Особливе місце C-1 займає як останній поршневий палубний літак ВМС США, що залишався в службі до 1988 року.

Місце в сімействі Grumman Tracker

Сімейство можна представити таким чином:

G-89 / XS2F-1 → S-2 Tracker — протичовновий літак

S-2 Tracker → TF-1/C-1 Trader — транспортний літак COD

S-2 Tracker / споріднені конструкції → WF-2/E-1 Tracer — літак дальнього радіолокаційного виявлення

Це одне з найбільш показових сімейств палубної авіації США 1950-х років, у якому одна базова конструкція стала основою для машин із принципово різними функціями.

Назва «Trader»

Назва Trader буквально означає «торговець» або «купець».

Вона відповідала транспортній природі літака та була частиною традиції Grumman давати своїм військово-морським літакам короткі назви, які відрізняли їх від суто буквено-цифрових позначень.

Хронологія

  • 1952 — перший політ прототипу S2F Tracker, конструктивної основи майбутнього C-1.
  • 19 січня 1955 року — перший політ TF-1 Trader.
  • 1955–1956 роки — початок експлуатації у ВМС США.
  • 1956 — випробування використання TF-1 для парашутного десантування розвідувальних груп.
  • 1962 — TF-1 перейменований на C-1A; TF-1Q — на EC-1A.
  • 1962 — участь у підтримці операцій під час Карибської кризи.
  • 1969 — одночасна підтримка шести авіаносців у Тихому океані протягом 23 днів.
  • 1979 — лейтенант Донна Л. Спрулл стала першою жінкою-військово-морською авіаторкою, яка пройшла кваліфікацію на палубному літаку з нерухомим крилом, виконавши 10 посадок на C-1A на USS Independence.
  • 1988 — завершення експлуатації C-1A ВМС США.
  • 2010 — Бразилія оголосила про придбання та модернізацію C-1 для COD/AAR.
  • 2011 — укладено контракт на переобладнання чотирьох машин у KC-2 Turbo Trader.
  • 2023 — бразильська програма KC-2 припинена без поставки готових літаків.
  • 2026 — окремі C-1 Trader продовжують існувати як музейні та цивільні історичні літаки.

Підсумок

Grumman C-1 Trader був спеціалізованим палубним транспортним літаком, створеним на основі S-2 Tracker для забезпечення авіаносців США. Його головною функцією було Carrier Onboard Delivery — швидке перевезення людей, пошти та пріоритетних вантажів між кораблем і берегом.

За 33 роки американської служби C-1 працював під час Корейської війни, Карибської кризи, війни у В’єтнамі та численних звичайних операцій флоту. Він також використовувався для медичної евакуації, підготовки екіпажів, радіоелектронної протидії та експериментального десантування.

Попри появу значно сучасніших транспортних літаків, Trader залишався у строю до 1988 року. Його довголіття стало результатом поєднання простої та міцної конструкції, надійних двигунів, палубної придатності та надзвичайно важливої для авіаносного флоту логістичної ролі. Сьогодні C-1 Trader зберігається в музеях та приватних колекціях як один із характерних представників американської палубної авіації поршневої епохи.

Дещо інше: