Він пахне сіном та гнилою соломою – так про нього писала німецька принцеса Єлизавета-Шарлотта Пфальцька. А от Тарас Шевченко жити без нього не міг – під час розмови в друзями ковтав склянку за склянкою. Джордж Орвелл взагалі назвав його однією з опор цивілізації в Британії та ще кількох країнах.
