Битва при Нікіу (інколи Нікіоу) — важлива військова сутичка в рамках арабського завоювання Єгипту між військами Рашидського халіфату під командуванням Амара ібн аль‑Асса та Візантійською імперією під проводом полководця Мануеля, що відбулася у травні 646 року біля фортеці Нікіу (на місці сучасного містечка Zawyat Razin, на шляху від Александрія до Фустат). Битва стала останньою масштабною спробою Візантії відновити контроль над Єгиптом і завершила тривалий період військового протистояння між арабськими завойовниками й імперією Ромула.
Передумови
У 639–642 роках армія Рашидського халіфату почала кампанію зі взяття Єгипту, важливої провінції Візантійської імперії. Після перемоги над візантійцями в битві при Геліополісі (640 р.) та капітуляції Александрії в листопаді 641 року арабські сили під керівництвом Амара ібн аль‑Асса встановили свою владу над територією.
Незабаром після цього новий візантійський імператор Костянс II організував флот і війська, які в кінці 645 року висадилися біля Александрії й несподівано відвоювали місто, використавши чисельну перевагу з моря та підтримку місцевих грецьких жителів. Арабський командувач Амр у цей час, можливо, перебував у Мецці або іншій провінції, але був швидко викликаний назад для захисту свого завоювання.
Командування та сили
- Рашидський халіфат: армія чисельністю близько 15 000 воїнів; головнокомандувач — Амар ібн аль‑Асс, видатний мусульманський полководець і організатор завоювання Єгипту.
- Візантійська імперія: сили під проводом Манюеля — точні дані щодо чисельності розрізняються, але вони були значними й включали як імператорські військові частини, так і місцеві підрозділи.
Хід битви
Обидві армії зустрілися біля укріпленої позиції в Нікіу — приблизно на двох третинах шляху між Александрією і Фустатом, у середній Єгипетській дельті. Візантійці, бажаючи вирішального бою на відкритому полі, вийшли зі стін і вступили в зіткнення з арабськими військами.
Битва була важкою й виснажливою: арабські сили використовували мобільну кавалерію та стрільців, тоді як візантійці спиралися на важку піхоту й традиційну тактику імперських військ. Попри запеклий опір, мусульманські війська здобули перевагу, і візантійські війська були змушені відступити врозкид до Александрії.
Наслідки битви
Після поразки при Нікіу візантійці закрили ворота Александрії, але не змогли втримати місто проти подальшої атаки. У літній період 646 року арабські війська знову захопили Александрію і остаточно витіснили візантійців із Єгипту.
Битва фактично поклала край останній великій спробі Візантійської імперії повернути собі Єгипет на майже 500 років. Наступна подібна експедиція була здійснена лише в XII столітті під проводом імператора Мануїл I Комнін, але також завершилася невдачею.
Втрата Єгипту — одного з найважливіших зернових постачальників і економічних осередків імперії — була величезним ударом для Східної Римської держави. Вона сприяла зміцненню позицій мусульманського халіфату в регіоні, розвитку арабського контролю над Північною Африкою та Північно‑Східним Середземномор’ям і стала однією з ключових подій ранньої ісламської експансії.
Значення в історії
Битва при Нікіу відіграє важливу роль у серії арабо‑візантійських війн та арабського завоювання Єгипту, що охоплювали східний Середземномор’я у VII столітті. Її результат змінив баланс сил у регіоні, укріпивши позиції мусульманського халіфату і відкривши шлях для подальшої експансії всередину Африки та на Схід.
Джерела
Основні відомості про битву походять із візантійських і арабських хронік, а також із хроніки Хроніка єпископа Нікіу — важливого джерела про останні фази завоювання Єгипту.