Гінцівська стоянка розташована у Лубенському районі Полтавської області. Вона є першою відомою пізньопалеолітичною стоянкою на території Східної Європи, яка була виявлена ще в 1871 році під час господарських робіт на території садиби Григорія Кир’якова.
У наступні роки на цьому місці були проведені численні археологічні дослідження.
Перші розкопки на стоянці були організовані Федором Камінським у 1873 році, і вони допомогли довести, що палеолітичні люди жили на території сучасної України. Пізніше на місці стоянки були виявлені численні артефакти, серед яких кістки мамонта, кам’яні та кістяні знаряддя праці, а також унікальні речі, такі як молот з рогу північного оленя і підвіска у вигляді фрагмента ведмежої щелепи.
Однією з найбільш значущих знахідок стало житло з кісток мамонта, яке було розкопано в 1914-1915 роках під керівництвом археолога Вадима Щербаківського. Це було перше в Україні науково зафіксоване житло з використанням кісток мамонта, і воно стало важливим відкриттям для вивчення життєдіяльності палеолітичних людей.
Дослідження стоянки продовжувалися протягом 20-го століття. Однією з останніх значних серій розкопок стали дослідження 1992-1994 років, під час яких було виявлено залишки найбільшого житла з черепів і кісток мамонтів діаметром сім метрів. Це житло було розташоване в центрі поселення і, ймовірно, служило важливим центром для соціальної взаємодії групи.
Серед інших важливих знахідок були кістки різних тварин, зокрема мамонта, ведмедя, песця, зайця, вовка, а також численні крем’яні та кістяні вироби. Зокрема, один з фрагментів бивня мамонта мав нанесені різьблені позначки, які, за припущеннями археологів, могли бути місячним календарем.