Ренійський район — це колишня адміністративно-територіальна одиниця Одеської області України.
Ренійський район розташовувався на Придунайській рівнині і займав площу 86,1 тисячі гектарів. З цієї площі значну частину (більше 41 тисячі гектарів) займали сільськогосподарські угіддя, з яких 34 тисячі гектарів становила рілля. Район межував з кількома адміністративними одиницями: на північному заході з Кагульським районом Молдови, на півночі з Гагаузькою автономією Молдови, на сході з Ізмаїльським районом, а на півдні — з румунським жудцем Тулча через річку Дунай.
Клімат району помірно континентальний, що створювало сприятливі умови для сільського господарства, рибальства та туризму. На території району знаходяться озера Кагул, Картал, Ялпуг та Кугурлуй, а також протікає річка Дунай, що є важливим водним шляхом, який допомагав розвивати економічні зв’язки з Європою.
Місто Рені, яке було адміністративним центром району, виникло на місці стародавнього поселення, яке було річковою пристанню ще за часів Київської Русі. Назва міста походить від староруського слова “рень”, що означало річкову пристань. Перша письмова згадка про Рені датується 1548 роком, коли місто входило до складу Молдовського князівства.
З початку 20 століття, зокрема після 1940 року, Рені почав активно розвиватися як промисловий та транспортний центр, зокрема будувалися порт і залізничні об’єкти. Місто стало важливим вузлом на Дунайському річковому шляху.
Пам’ятки та культура
- Свято-Вознесенський собор у м. Рені
- Свято-Михайлівська церква в с. Плавні
- Церква в с. Котловина
- Собор св. Ферапонта в с. Новосільське