Ананьїв — місто в Україні, адміністративний центр Ананьївської міської територіальної громади та місто Подільського району Одеської області. Розташований на річці Тилігул, у північній частині Одеської області, на південних схилах Подільської височини. Місто має понад 250-річну історію, сформувалося як козацька слобода у XVIII столітті, у XIX столітті стало повітовим центром Херсонської губернії, а нині є одним із історичних міст півночі Одещини. Ананьїв особливо вирізняється історичною забудовою XIX — початку XX століття, культурною спадщиною, зв’язком з українською революцією 1917–1921 років та подіями Першого зимового походу Армії УНР.
Географічне положення
Ананьїв лежить приблизно за 180 км на північний захід від Одеси та приблизно за 15 км від залізничної станції Жеребкове. Місто розташоване в долині Тилігулу — однієї з річок північної частини Одеської області. Територія навколо міста має характерний для півночі Одещини пологохвилястий рельєф із долинами, балками та ярами. Історично ця місцевість пов’язана з верхів’ями Тилігулу та сусідніх водотоків.
Координати міста — близько 47°43′ пн. ш. і 29°58′ сх. д.; висота центральної частини над рівнем моря становить близько 80 м.
Місто лежить у зоні помірно континентального клімату. Для регіону характерні відносно м’які зими, тепле або спекотне літо, недостатньо рівномірний розподіл опадів протягом року та періодичні посухи, що мають значення для сільського господарства.
Назва
Походження назви пов’язують з іменем Ананія, запорозького козака, якому традиція приписує заснування поселення. У документах поселення вперше згадується 1767 року як слобода Анані. Водночас частина істориків датує виникнення поселення 1753 роком. Тому в сучасній історіографії зустрічаються обидві дати — 1753 як можлива дата заснування та 1767 як перша документальна згадка.
За місцевою історичною традицією, Ананія на Запорозькій Січі називали Безпальком через поранення пальця. Після завершення козацького періоду він нібито оселився біля Тилігулу та започаткував землеробське поселення. Ця оповідь належить до місцевої історичної традиції; найбільш надійно підтвердженим джерелами фактом залишається існування слободи Анані у XVIII столітті.
Давня історія території
Територія сучасного Ананьєва була заселена задовго до появи міста. За даними місцевих історичних матеріалів, поблизу виявлено сліди людської діяльності, пов’язані з трипільською культурою. Через цей регіон у різні історичні епохи проходили або впливали на нього кіммерійці, скіфи та сармати. У середньовічну й ранньомодерну добу територія зазнавала впливу степових кочових народів, Кримського ханства та Османської імперії.
До XVIII століття місцевість перебувала на пограниччі різних політичних і військових зон. Саме зміни внаслідок російсько-турецьких воєн і поступове освоєння степових територій створили умови для виникнення постійних землеробських поселень.
Заснування та XVIII століття
Ананьїв сформувався як козацька слобода в середині XVIII століття. Його виникнення було частиною ширшого процесу заселення степового прикордоння після послаблення османсько-кримськотатарського контролю.
У 1767 році Ананьїв уперше фіксується в документах як слобода Анані.
Після російсько-турецької війни 1787–1792 років і Ясського миру 1792 року територія остаточно перейшла під владу Російської імперії. Відтоді поселення поступово інтегрувалося до імперської адміністративної системи.
XIX століття
Важливим етапом стало 1834 року, коли Ананьїв отримав статус міста та став повітовим центром Херсонської губернії Російської імперії. Це перетворило його на адміністративний, торговельний і культурний осередок значної навколишньої території. ААпарат суду України+1
Населення міста швидко збільшувалося. У 1844 році тут проживало близько 1,8 тис. осіб, а 1859 року — вже 8 935 осіб. Наприкінці XIX століття чисельність населення перевищувала 16 тис. осіб.
Основою економіки були:
- землеробство;
- скотарство;
- садівництво;
- торгівля;
- переробка сільськогосподарської продукції;
- торгівля зерноманьїв наприкінці XIX —.
Ананьїв став важливим місцевим торговим центром. Розвитку сприяло його адміністративне значення та положення серед сільськогосподарських районів.
Ананьїв наприкінці XIX — на початку XX століття
Наприкінці XIX століття місто переживало період економічного та будівельного розвитку. У ньому сформувався значний комплекс громадської й приватної забудови.
Серед підприємств кінця XIX століття згадуються свічково-салотопний і миловарний заводи, фабрики фруктових та шипучих вод, маслоробні й цегельні заводи. Загалом у місті діяло близько двох десятків напівкустарних підприємств. Д
1895 року в Ананьєві проживало 16 670 осіб, а перепис 1897 року дає показник близько 16,5 тис. мешканців.
Саме в цей період виникла значна частина історичного архітектурного середовища міста: гімназія, міська управа, дворянське зібрання, торгові споруди, особняки, культові будівлі та інші громадські споруди.
Перша світова війна та революційні події
Перша світова війна, революція 1917 року та наступні воєнно-політичні події докорінно змінили життя Ананьєва.
У 1917–1921 роках місто опинилося в зоні боротьби різних політичних і військових сил. Влада в регіоні неодноразово змінювалася. У березні 1919 року в Ананьєві встановилася більшовицька влада.
Період 1919–1920 років став одним із найважливіших в історії міста у XX столітті.
Ананьївське повстання та Українська революція
Ананьївщина була одним із районів селянського антибільшовицького руху. Жорстка політика воєнного комунізму спричинила опір місцевого населення. Повстанський рух охоплював не лише місто, а й навколишні села.
Особливого значення Ананьїв набув навесні 1920 року, коли в регіоні активізувався повстанський рух і сюди підійшли частини Армії Української Народної Республіки.
Ананьїв і Перший зимовий похід Армії УНР
Ананьїв посідає помітне місце в історії Першого зимового походу Армії УНР 1919–1920 років.
Похід тривав від 6 грудня 1919 до 6 травня 1920 року. Українські війська пройшли понад 2 500 км територією сучасних областей України та провели близько 50 боїв. Серед головних бойових пунктів походу був Ананьїв.
У квітні 1920 року в районі Ананьєва відбувалися повстанські виступи проти більшовицької влади. Частини колишнього 361-го стрілецького полку, підтримані місцевим населенням, сформували українські повстанські підрозділи. 16 квітня почалося повстання, яке супроводжувалося кількаденними вуличними боями. Після прибуття підрозділів Армії УНР більшовицькі сили були вибиті з міста. Частина місцевих повстанців приєдналася до українських військових формувань.
У сучасній історичній пам’яті ці події є однією з найважливіших сторінок історії Ананьєва.
В Ананьєві встановлено пам’ятник, пов’язаний із Лицарями Зимового походу. Український інститут національної пам’яті зазначає, що саме в Ананьєві було відкрито перший в Україні пам’ятник із зображенням Залізного Хреста Лицарів Зимового походу.
Адміністративна історія у XX столітті
У 1920 році Ананьїв був повітовим центром Одеської губернії. У 1922 році місто стало районним центром Балтської округи. У 1924 році Ананьїв увійшов до складу Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки, а 1937 року — до Молдавської АРСР у складі УРСР. З 1940 року місто перебуває в складі Одеської області.
У 1923 році було створено Ананьївський район. У різні періоди його адміністративні межі змінювалися. До адміністративно-територіальної реформи 2020 року Ананьїв був районним центром Ананьївського району.
У 2020 році внаслідок адміністративно-територіальної реформи Ананьївський район було ліквідовано, а місто увійшло до складу Подільського району Одеської області. Одночасно сформовано Ананьївську міську територіальну громаду.
Друга світова війна
У роки Другої світової війни Ананьїв перебував під румунсько-німецькою окупацією. Окупаційний період став важким випробуванням для населення міста й навколишніх сіл.
Після звільнення регіону місто було включене до повоєнної системи відновлення УРСР. Промисловість, транспорт, соціальна інфраструктура та житловий фонд поступово відбудовувалися.
Повоєнний розвиток
У повоєнні десятиліття Ананьїв розвивався переважно як адміністративний і аграрно-переробний центр. Основу місцевої економіки становили підприємства харчової промисловості, сільськогосподарська діяльність, торгівля, транспорт та сфера послуг.
У 1921–1925 роках у місті вже працювали або споруджувалися цегельний завод, бойня, млин, маслоробня, підприємства з виробництва фруктових і шипучих вод та пивоварний завод.
Населення
Чисельність населення Ананьєва змінювалася нерівномірно. У XIX столітті місто швидко зростало, досягнувши понад 16 тис. мешканців наприкінці століття. Після революцій, воєн, Голодомору, репресій та подальших демографічних змін чисельність істотно скоротилася.
Динаміка за окремими роками:
| Рік | Населення |
|---|---|
| 1859 | 8 935 |
| 1895 | 16 670 |
| 1897 | близько 16 500 |
| 1923 | близько 17 800 |
| 1926 | близько 18 200 |
| 1959 | 7 978 |
| 1970 | 9 986 |
| 1979 | 11 139 |
| 1989 | 10 515 |
| 2001 | близько 9,5 тис. |
| 2017 | 8 331 |
| 2019 | 8 077 |
| 2022 | 7 626 |
Дані за 2017–2019 роки походять із статистичних видань Держстату, а чисельність 2022 року — з офіційного статистичного збірника про чисельність населення України. ДДержавна служба статистики України+1
Отже, у XXI столітті для міста характерна довготривала тенденція скорочення населення. За офіційними статистичними даними, на 1 січня 2022 року в Ананьєві проживало 7 626 осіб.
Національний склад
Історично Ананьїв був багатонаціональним містом. Тут проживали українці, росіяни, молдавани, болгари, євреї, роми та представники інших етнічних груп.
Сучасна громада також має етнокультурне різноманіття. За даними Ананьївської міської ради, серед населення громади переважають українці, значну частку становлять молдавани; також представлені росіяни, білоруси та болгари. Офіційна сторінка громади наводить показники 77,0% українців, 18,1% молдаван, 3,9% росіян, 0,2% білорусів і 0,2% болгар.
Водночас чисельність громади в різних сучасних джерелах відрізняється через різні дати та методики обліку. Наприклад, офіційний портал «Децентралізація» нині наводить 19 444 мешканці громади та площу 832 км², тоді як місцева програма соціально-економічного розвитку на 2025–2026 роки використовує інші розрахункові показники. ДДецентралізація+1
Ананьївська міська територіальна громада
Після реформи 2020 року місто стало центром Ананьївської міської територіальної громади.
За актуальними даними порталу «Децентралізація», громада:
- має статус міської;
- належить до Подільського району Одеської області;
- має площу 832,0 км²;
- включає 30 населених пунктів;
- адміністративний центр — місто Ананьїв;
- населення громади — 19 444 особи за актуальним показником порталу. Д
Децентралізація+1
До громади входять, зокрема, Ананьїв, Жеребкове, Михайлівка, Новогеоргіївка, Новоіванівка, Новоселівка, Пасицели, Романівка, Селиванівка, Струтинка, Точилове, Шевченкове, Шелехове, Шимкове, Коханівка, Кохівка, Байтали та інші населені пункти. ДДецентралізація+1
Міське планування та історичне середовище
Історична частина Ананьєва сформувалася переважно в XIX — на початку XX століття. Її характерною рисою є поєднання адміністративної, торговельної, культової та житлової забудови.
Особливу цінність становлять будівлі, споруджені в період, коли місто було повітовим центром. Частина історичних споруд має статус пам’яток містобудування та архітектури місцевого значення.
Архітектурні пам’ятки
До переліку історичних будівель Ананьєва належать:
- Собор Олександра Невського — споруда кінця XIX століття, перебудована/завершена 1914 року за проєктом архітектора Ю. М. Дмитренка;
- будівля стоматологічної поліклініки 1916 року;
- особняк кінця XIX століття на сучасній вулиці Незалежності;
- особняк кінця XIX століття, в якому розміщується музей;
- Гостинний двір і торгова біржа кінця XIX століття;
- історичні житлові будинки на вулиці Незалежності;
- чоловіча гімназія 1875 року;
- колодязь-каплиця 1898 року;
- храм Пречистої Богоматері 1870 року;
- міська управа 1870 року;
- будівля Дворянського зібрання 1888 року, перебудована 1950 року.
Цей комплекс робить Ананьїв одним із цікавих історичних міст півночі Одеської області.
Історично-художній музей
Важливим культурним осередком міста є Історично – художній музей. Він розташований в історичній будівлі та зберігає матеріали з історії Ананьєва й регіону, а також художні твори.
Енциклопедія України характеризує місцевий історично-художній музей як філію Одеського художнього музею.
Пам’ятники та меморіальні місця
У місті представлені пам’ятники, присвячені видатним діячам культури та важливим сторінкам історії України.
Серед них — Пам’ятник Тарасові Шевченку та Пам’ятник композитору Петру Ніщинському.
Важливе місце у сучасному меморіальному просторі міста займають також пам‘ятник лицарям зимового походу та Меморіал жертв Голодомору-геноциду.
Пам’ятник Лицарям Зимового походу має особливе значення, оскільки безпосередньо пов’язує сучасний Ананьїв із подіями української революції та боротьбою Армії УНР 1919–1920 років.
Релігійна спадщина
Культова архітектура є невід’ємною частиною історичного образу Ананьєва. Серед пам’яток офіційно зазначено храм Пречистої Богоматері 1870 року та собор Олександра Невського.
Історична релігійна забудова відображає багатоконфесійну історію міста та його роль як адміністративного центру повіту в XIX столітті.
Чоловіча гімназія
Однією з найцінніших цивільних споруд є чоловіча гімназія 1875 року на сучасній вулиці Пушкіна. У документах щодо охорони пам’яток вона зазначена як пам’ятка архітектури місцевого значення.
Освітні традиції міста продовжуються й сьогодні. У системі загальної середньої освіти громади функціонують, зокрема, Ананьївський ліцей №2 та його філії.
Освіта
Ананьїв має давні освітні традиції. Окрім загальноосвітніх закладів, у місті функціонує заклад професійної та фахової передвищої освіти.
Відокремлений структурний підрозділ Ананьївський аграрно-економічний фаховий коледж Уманського національного університету веде історію понад 90 років. За даними самого закладу, за час його існування було підготовлено понад 20 тисяч фахівців.
Також у місті працює Ананьївський професійний аграрний ліцей, який забезпечує професійну підготовку.
Економіка
Економічна спеціалізація Ананьєва історично базувалася на сільському господарстві та його переробці. Вигідне положення серед сільськогосподарських територій сприяло розвитку торгівлі зерном, млинарства, маслоробства, виробництва хліба та інших харчових продуктів.
Сьогодні одним із помітних секторів міської економіки залишається харчова промисловість. Серед зареєстрованих підприємств цього профілю — молокопереробне підприємство ТОВ «ЛАКТА», підприємства з виробництва олії та жирів, м’ясних продуктів, хліба та хлібобулочних виробів.
За даними бізнес-реєстрових джерел, у 2025 році сукупний виторг зареєстрованих у місті підприємств харчової промисловості становив понад 126 млн грн. Цей показник варто сприймати саме як статистику зареєстрованих суб’єктів відповідного сектору, а не як валовий продукт усього міста.
Сільське господарство
Ананьїв розташований у регіоні з високою роллю аграрного виробництва. Навколишні землі використовуються для вирощування зернових та технічних культур, а також для тваринництва.
Історично саме сільське господарство забезпечило місту роль торгового центру: наприкінці XIX століття Ананьїв був відомий торгівлею зерном, садівництвом і скотарством.
Транспорт
Ананьїв має автомобільне сполучення з іншими населеними пунктами Одеської області та сусідніх регіонів.
Територією Ананьївської громади проходить міжнародний автомобільний маршрут E584, який у межах України значною мірою збігається з автомобільною дорогою М13, а також державна дорога Р-71. Через громаду проходять і низка територіальних автомобільних доріг.
Залізнична станція Жеребкове розташована приблизно за 15 км від Ананьєва. Через неї здійснюється залізничне сполучення у напрямках Одеси та інших міст України.
Торгівля та сфера послуг
Ананьїв виконує функції локального центру торгівлі та послуг для навколишніх населених пунктів. У місті працюють магазини, заклади харчування, побутові та медичні установи.
Серед локальних закладів харчування представлені ТРЦ”Тилигул”, Ресторан-бар “Золотий Дюк”, Star Food, Coffee & Tea Європродукти та Loft-Кав’ярня.
Охорона здоров’я
Медичне обслуговування населення забезпечує місцева система закладів охорони здоров’я, зокрема Ананьївська центральна районна лікарня та Ананьївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги.
Після адміністративної реформи організація медичної мережі поступово адаптувалася до нової системи поділу на первинну та спеціалізовану медичну допомогу.
Культурне життя
Культурне життя Ананьєва значною мірою спирається на історичну спадщину міста, музейні колекції, бібліотечну мережу, заклади освіти та місцеві культурні ініціативи.
Особливе місце займає популяризація історії української революції, Першого зимового походу Армії УНР, Голодомору, місцевих діячів культури та архітектурної спадщини.
Петро Ніщинський та культурна спадщина
Ананьїв пов’язаний з іменем Петра Івановича Ніщинського — українського композитора, перекладача та культурного діяча. Пам’ять про нього увічнена в місті окремим пам’ятником.
Ніщинський відомий передусім як автор музики до драматичних творів, зокрема знаменитого хорового епізоду «Закувала та сива зозуля» з «Вечорниць» за Тарасом Шевченком, а також як перекладач античної літератури.
Історична пам’ять
Сучасний Ананьїв має кілька важливих напрямів меморіальної політики:
- увічнення жертв Голодомору-геноциду;
- вшанування Тараса Шевченка;
- збереження пам’яті про Петра Ніщинського;
- вшанування учасників Першого зимового походу;
- збереження історичної архітектури;
- дослідження подій Української революції 1917–1921 років.
Історія міста в цьому сенсі виходить далеко за межі локальної історії: Ананьїв був безпосередньо залучений до подій, пов’язаних із боротьбою Армії УНР у 1920 році.
Міська символіка
Ананьїв має власну міську символіку — герб і прапор. Сучасна символіка відображає історичну та географічну специфіку міста й належить до системи офіційної символіки територіальної громади.
Водночас символіку Ананьєва не слід плутати з державним гербом України: державний Тризуб був затверджений Верховною Радою України як малий Державний Герб 19 лютого 1992 року.
Поштові та адміністративні дані
Місто належить до Подільського району Одеської області та входить до Ананьївської міської територіальної громади.
Основні довідкові дані:
- область: Одеська;
- район: Подільський;
- громада: Ананьївська міська;
- статус: місто;
- населення: 7 626 осіб станом на 1 січня 2022 року;
- поштовий індекс міської ради: 66400;
- телефонний код: +380 4863;
- річка: Тилігул;
- залізнична станція: Жеребкове, приблизно за 15 км;
- адміністративний центр громади: Ананьїв. Д
Державна служба статистики України+2
Назви мешканців
Українські назви мешканців міста — ананьївець, ананьївка, ананьївці.
Відомі місця та об’єкти
До найхарактерніших об’єктів Ананьєва, які становлять інтерес для дослідників та туристів, належать:
- історично-художній музей;
- собор Олександра Невського;
- колишня чоловіча гімназія;
- будівля міської управи;
- будівля Дворянського зібрання;
- Гостинний двір і колишня торгова біржа;
- історичні особняки на вулиці Незалежності;
- храм Пречистої Богоматері;
- колодязь-каплиця;
- пам’ятник Тарасові Шевченку;
- пам’ятник Петру Ніщинському;
- меморіал жертв Голодомору;
- пам’ятник Лицарям Зимового походу.
Туристичне значення
Ананьїв не належить до найбільших туристичних центрів Одеської області, проте має виразний потенціал для історико-культурного та краєзнавчого туризму.
Його головна туристична перевага — компактне поєднання архітектурної спадщини XIX століття, історії козацького заселення, подій Української революції, пам’яток Першого зимового походу, музейних колекцій і природного середовища долини Тилігулу.
Для мандрівника Ананьїв цікавий насамперед як історичне повітове місто зі значним пластом дореволюційної забудови, а не як курортний чи великий міський центр.
Природне середовище
Околиці міста характеризуються степовим і лісостеповим ландшафтом. Річкова долина Тилігулу, балки та водотоки формують локальні природні комплекси.
Аграрне освоєння території є дуже значним, тому природні ландшафти в околицях міста чергуються з орними землями. Водночас долини річок, балки та лісові масиви мають значення для збереження біорізноманіття та рекреації.
Ананьїв у сучасній Україні
Після адміністративної реформи 2020 року Ананьїв утратив статус районного центру, але зберіг роль адміністративного центру міської громади. Сьогодні це невелике історичне місто, економічне й соціальне ядро значної за площею сільської території.
Однією з головних сучасних проблем є демографічне скорочення. Якщо наприкінці XIX — на початку XX століття місто налічувало понад 16–18 тис. жителів, то до 2022 року його населення скоротилося до 7 626 осіб. ДДержавна служба статистики України+1
Водночас Ананьїв зберігає важливі функції освітнього, медичного, торговельного та культурного центру громади, а його історична забудова створює основу для розвитку культурного туризму.
Значення в історії Одещини
Історичне значення Ананьєва визначається кількома чинниками. По-перше, це одне з давніх міст північної частини сучасної Одеської області, історія якого бере початок у козацьку добу. По-друге, протягом XIX століття місто було повітовим центром і важливим осередком торгівлі та адміністративного управління. По-третє, Ананьїв безпосередньо пов’язаний з подіями Української революції 1917–1921 років і Першого зимового походу Армії УНР. По-четверте, місто зберегло значний комплекс архітектури XIX — початку XX століття.
Саме поєднання козацького походження, повітової історії, української революційної спадщини та архітектурного ансамблю XIX століття робить Ананьїв одним із найбільш характерних малих історичних міст півночі Одеської області.