У давньому Єгипті розповідали про бога, який знав усе, що було сказано, написано і навіть подумано. Це був Тот.
Тот був богом мудрості, письма, знань і місяця. Його уявляли як людину з головою ібіса або як павіана — істот, що спостерігають і пам’ятають.
Кажуть, що саме Тот подарував людям письмо, щоб слова могли жити довше за людину. До нього історії були лише усними, але після нього вони стали вічними — записаними на папірусі.
Він стояв поруч із богами, коли вирішувалися важливі справи світу. Під час зважування серця саме Тот записував вирок душі, щоб жодна правда не загубилася.
Але Тот був не лише писарем. Він також вважався хранителем часу і місяця, який стежив за ритмом ночі, зміною фаз і порядком небес.
У легендах говорили, що він знав таємні імена богів і закони всесвіту, тому міг зберігати рівновагу між хаосом і порядком не силою, а знанням.
І так вірили єгиптяни: доки існує Тот, існує пам’ять світу. Бо все, що записано, не зникає — воно стає вічним.