Hypersonic Air Launched Offensive Anti-Surface (HALO) — це гіперзвукова ракета класу «повітря — поверхня», розроблена для ВМС США. Призначена для ураження надводних цілей на великих дистанціях, HALO мала стати наступним кроком після ракети AGM-158C LRASM у програмі Offensive Anti-Surface Warfare Increment 2 (OASuW Inc 2).
Розробка та технічні характеристики
Проект HALO був ініційований у 2023 році, коли Командування авіаційних систем ВМС США (NAVAIR) уклало контракт на суму 116 мільйонів доларів з компаніями Raytheon Missiles & Defense та Lockheed Martin для технічної розробки та попереднього проектування системи пропульсії ракети. Очікувалося, що ракета буде інтегрована з винищувачами F/A-18E/F Super Hornet і матиме здатність до гіперзвукового польоту, перевищуючи швидкість Mach 5.
Однак у квітні 2025 року програма HALO була офіційно скасована через бюджетні обмеження, які унеможливили розгортання нової здатності в межах запланованого графіка. Рішення про скасування програми було ухвалено після ретельного аналізу витрат та ефективності програми в порівнянні з пріоритетами ВМС США та існуючими фінансовими зобов’язаннями.
Вплив на стратегію ВМС США
Скасування програми HALO означало відмову від розробки високошвидкісної ракети класу «повітря — поверхня» з дальністю понад 500 км. Це рішення обмежило можливості ВМС США щодо ураження надводних цілей на великих дистанціях, особливо в умовах високої щільності протиповітряної оборони противника.
Натомість ВМС США зосередилися на розвитку ракети AGM-158C LRASM, яка вже перебуває на озброєнні та продовжує використовуватися в рамках програми OASuW Inc 1. Ця ракета забезпечує ефективне ураження надводних цілей на великих дистанціях і залишається основним засобом ураження для ВМС США в даному класі озброєнь.
Програма HALO мала потенціал значно посилити можливості ВМС США в області гіперзвукових озброєнь, проте її скасування через бюджетні обмеження підкреслює складність балансування між технологічними амбіціями та фінансовими реаліями. Незважаючи на це, розвиток інших програм, таких як LRASM, продовжується, що свідчить про збереження стратегічного акценту на здатності до ураження надводних цілей на великих дистанціях.