Старий Вижницький район — колишній район Чернівецької області України, що існував з 1940 по 2020 рік. Адміністративним центром району було місто Вижниця. Район був ліквідований під час адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Географія

Вижницький район розташовувався на південному заході Чернівецької області і межував:

  • На південному заході — з Косівським районом Івано-Франківської області,
  • На південному сході — зі Сторожинецьким районом Чернівецької області,
  • На заході — з Путильським районом Чернівецької області,
  • На південь — з Румунією.

Історія

Археологічні знахідки свідчать, що перші стоянки людей з’явилися в районі вже в період палеоліту. Найдавніша письмова згадка про фортецю Городок на Черемоші датується 1158 роком. Фортеця була зруйнована монголо-татарами в середині XIII століття, і її руїни стали відомі в історії регіону.

Протягом понад 7 століть Вижницький край входив до складу різних держав:

  • Київської Русі,
  • Галицько-Волинського князівства,
  • Молдавської держави,
  • Польського королівства,
  • Османської, Російської імперій,
  • Австро-Угорщини,
  • Румунії,
  • Радянського Союзу.

З 1991 року — частина України.

Легенди та перекази про цей край включають історії про Аннину гору, скарби Довбуша на Стебнику і Судилів.

Важливі історичні події

  • Селянське повстання під керівництвом Мухи та Лук’яна Кобилиці,
  • Перебування гетьмана Пилипа Орлика в цих краях,
  • Діяльність відомих політиків, таких як Микола Василько та російський генерал Карбишев.

Легенда про назву Вижниці пов’язана з вишнями, яких було багато в цих місцях, а також з висотою (від слова «вежа»), що пояснює походження таких назв, як Вижниця, Возниця, Важниця.

XVIII-XIX століття

У XVIII столітті Вижниця стала одним із найбільших населених пунктів Буковини. Того часу в місті проживали не лише українці, а й вірмени та євреї. Євреї займалися ремеслом і торгівлею, і в 1767 році молдавський господар надав містечку право бути торговим.

За часів Австрійської монархії наприкінці XVIII століття відбулися зміни: кріпаччина була замінена на панщину, почався розпад сільської общини, почалися реформи в економіці та сільському господарстві.

У XIX столітті під впливом австрійських реформ зростає активність місцевого населення, що спричинило участь у русі опришків під керівництвом Мирона Штолюка (1817–1830) і селянському повстанні під керівництвом Лук’яна Кобилиці, що призвело до скасування кріпаччини.

XX століття

На початку XX століття важливими постатями для розвитку Вижниці стали Микола Василько та Марк Фогель, які організували будівництво електростанції, лікарні, каналізації, гімназії, шкіл та доріг.

Цікавою була національна структура населення в 1900 році:

  • 199 українців,
  • 3977 євреїв,
  • 270 поляків та німців.

Природно-заповідний фонд

Національні природні парки:

  • Вижницький (загальнодержавного значення).

Іхтіологічні заказники:

  • Сіретський (частково),
  • Черемоський (частково).

Ентомологічні заказники:

  • Чарівне крильце.

Ландшафтні заказники:

  • Лужки (загальнодержавного значення),
  • Стебник (загальнодержавного значення).

Ботанічні пам’ятки природи:

  • Два платани,
  • Ділянка барвінку малого,
  • Коркове дерево,
  • Кошман,
  • Лісничка.

Геологічні пам’ятки природи:

  • Багнянські старожитності,
  • Лекеченські скелі,
  • Лопушнянські водограї,
  • Сіретські скелі.

Гідрологічні пам’ятки природи:

  • Вижницька мінеральна,
  • Джерела «Мигове-1», «Мигове-2», «Черешенька».

Заповідні урочища:

  • Чемернарське.

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва:

  • Берегометський, Вашківецький, Вижницький, Карапчівський.

Економіка

Вижницький район багатий на лісові масиви. Сплав деревини по річках був важливим економічним фактором до кінця 70-х років XX століття. Місцеві підприємці активно займалися заготівлею та обробкою деревини. Крім того, річки Сірет та Черемош приваблюють екстремалів.

Особливу увагу привертає форелеве господарство в селі Лопушна, де вирощують мальків риби.

Туризм

Вижницький район має великий туристичний потенціал, зокрема через природні ресурси та історичні пам’ятки. Сьогодні популярними є:

  • Водоспади:
    • Чемернарський Гук,
    • Чемернарський Нижній Гук,
    • Лопушнянські водограї,
    • Лекечі,
    • Лужки,
    • Міква.

З 60-х років XX століття на базі піонерського табору почала працювати туристична база «Черемош».

Дещо інше: