Cofrentes Nuclear Power Plant (ісп. Central Nuclear de Cofrentes, CN Cofrentes) — діюча атомна електростанція в Іспанії, розташована поблизу муніципалітету Кофрентес у провінції Валенсія, на правому березі річки Хукар (Júcar). Станція має один енергоблок із киплячим водяним реактором BWR-6 конструкції General Electric і є єдиною діючою АЕС Іспанії з технологією BWR. Її валова електрична потужність становить близько 1 092 МВт, теплова — 3 237 МВт, а комерційна експлуатація розпочалася 11 березня 1985 року. Власником і оператором є Iberdrola Generación Nuclear. Чинна ліцензія передбачає експлуатацію до 30 листопада 2030 року.
Станція належить до другого покоління західних легководних реакторів і є одним із найважливіших ядерних енергетичних об’єктів Іспанії. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), станом на липень 2026 року реактор Cofrentes має статус Operational, еталонну чисту потужність 1 064 МВт, валову потужність 1 102 МВт і теплову потужність 3 237 МВт. За весь період до кінця 2025 року він виробив приблизно 318,13 ТВт·год електроенергії.
Географічне розташування
АЕС розташована на південному сході Іспанії, у внутрішній частині автономної спільноти Валенсія, приблизно за 2 км від самого міста Кофрентес. Вона знаходиться у долині Айора—Кофрентес, у районі з гірським рельєфом і великою кількістю водотоків. Безпосередньо біля станції протікає річка Хукар, яка відіграє ключову роль у системі водопостачання та охолодження.
Майданчик станції займає приблизно 300 га. Основна частина промислових будівель знаходиться в межах контрольованої зони, яку умовно описують як коло радіусом близько 750 м із центром біля реакторної установки. Окремі об’єкти водозабору, скидання рідких стоків, метеорологічні споруди та інформаційний центр розташовані за межами цієї зони.
Вибір майданчика був пов’язаний, зокрема, з доступністю води для охолодження, географічними та геологічними характеристиками місцевості, можливістю підключення до електричної мережі та виконанням вимог іспанського ядерного законодавства. Контроль використання води здійснює Конфедерація гідрографічного басейну Хукару (Confederación Hidrográfica del Júcar).
Історія створення
Історія Cofrentes розпочалася 1972 року, коли керівництво компанії Hidroeléctrica Española — попередниці сучасної Iberdrola — прийняло рішення реалізувати проєкт атомної електростанції. Для постачання основного обладнання було укладено контракт із General Electric, яка мала поставити реактор і турбогенератор.
Попередній дозвіл на будівництво було отримано 1972 року. Безпосередні будівельні роботи розпочалися 9 вересня 1975 року. Будівництво тривало приблизно дев’ять років.
Основні етапи:
- 1972 — початок проєкту та попередній дозвіл;
- 1973 — укладення основних контрактів із General Electric;
- 9 вересня 1975 — дозвіл на будівництво;
- 1975 — початок будівництва;
- 1976 — оформлення концесії на використання води річки Хукар;
- 1980 — дозвіл на транспортування першого активного палива та тимчасове зберігання ядерних матеріалів;
- 23 серпня 1984 — перша критичність реактора;
- 14 жовтня 1984 — перше підключення до електричної мережі;
- 11 березня 1985 — початок комерційної експлуатації;
- 2001 — чергове продовження експлуатаційної ліцензії на 10 років;
- 2011 — чергове продовження експлуатаційної ліцензії;
- 31 березня 2020 — офіційна заявка на нове продовження ліцензії;
- 20 березня 2021 — набуття чинності новою експлуатаційною ліцензією;
- 2023 — продовження водної концесії до листопада 2030 року.
Реактор
Cofrentes оснащена реактором типу BWR-6 (Boiling Water Reactor 6) — киплячим водяним реактором компанії General Electric із системою локалізації Mark III. За класифікацією МАГАТЕ реактор належить до моделі BWR-6 (Mark 3).
На відміну від реактора PWR, у BWR вода безпосередньо кипить у корпусі реактора. Отримана пара не передається через окремий парогенератор до вторинного контуру, а безпосередньо надходить до турбіни. Тому Cofrentes є станцією з прямим паровим циклом.
Реактор має:
- теплову потужність — 3 237 МВт;
- валову електричну потужність — близько 1 092 МВт;
- чисту/еталонну потужність за даними МАГАТЕ — 1 064 МВт;
- 624 паливні збірки;
- близько 110 т урану в активній зоні;
- 145 регулювальних стрижнів;
- дві основні насоси рециркуляції;
- 20 внутрішніх струминних насосів (jet pumps).
Різниця між цифрами 1 064, 1 092 і 1 102 МВт пояснюється різними визначеннями потужності. МАГАТЕ окремо наводить reference/net capacity і gross capacity, тоді як оператор використовує валову електричну потужність 1 092,02 МВт. Тому ці показники не є суперечливими, якщо враховувати методику обліку.
Активна зона та ядерне паливо
Паливом реактора є слабозбагачений діоксид урану UO₂. Оператор вказує ступінь збагачення приблизно 4,2 % за U-235. Паливні таблетки розміщуються всередині паливних стрижнів із цирконієвого сплаву, а стрижні формують паливні збірки.
Паливна збірка має матричну конфігурацію 11 × 11 стрижнів. Паливні стрижні мають приблизно 1 см діаметра і близько 3,8 м довжини. Зовнішній канал паливної збірки виготовлений із цирконієвого сплаву.
Регулювання ланцюгової реакції здійснюється стрижнями, що містять карбід бору, збагачений ізотопом бору-10. Бор-10 ефективно поглинає нейтрони, тому введення стрижнів у активну зону зменшує реактивність, а їх вилучення її збільшує.
Принцип роботи
У BWR вода одночасно виконує функцію теплоносія та середовища, у якому утворюється пара.
У активній зоні відбувається поділ ядер урану. Енергія поділу перетворюється на тепло. Вода, яка циркулює через активну зону, нагрівається та частково перетворюється на пару. Пара проходить через внутрішні сепараційні та осушувальні системи, після чого надходить безпосередньо до турбіни.
Турбіна перетворює енергію пари на механічну енергію. Генератор перетворює її на електричну. Після проходження турбіни пара надходить до конденсатора, де перетворюється назад на воду, після чого повертається в реакторний цикл.
Таким чином, основна послідовність перетворення енергії має вигляд:
ядерна енергія → теплова енергія → енергія пари → механічна енергія турбіни → електрична енергія генератора.
Турбіна і генератор
Головний генератор виготовлений General Electric. Його номінальна потужність становить 1 120 MVA, коефіцієнт потужності — 0,9, частота обертання — 1 500 об/хв, напруга на виході — близько 20 кВ, частота електричного струму — 50 Гц.
Вироблена електроенергія після підвищення напруги передається до іспанської електричної мережі.
Система охолодження
Для роботи станції необхідно відводити в навколишнє середовище велику кількість теплоти, яка не перетворюється на електроенергію. Для цього Cofrentes використовує систему охолодження, пов’язану з річкою Хукар та градирнями природної тяги.
Конденсатор має титанову конструкцію. Він складається з двох корпусів, кожен із яких має приблизно 43 300 трубок. Номінальна витрата охолоджувальної води через конденсатор становить близько 111 000 м³/год.
Вода в контурі конденсатора циркулює замкненим контуром із градирнями природної тяги. При повному навантаженні через систему градирень проходить приблизно 32,8 м³ води за секунду.
Для очищення трубок конденсатора використовується система Taprogge, яка пропускає через трубки близько 8 000 очисних кульок.
Система будівель і споруд
Основний промисловий комплекс включає реакторну будівлю, турбінну будівлю, допоміжні споруди, будівлю палива, електротехнічні та сервісні приміщення, системи дизельного живлення, установки поводження з радіоактивними відходами та адміністративну інфраструктуру.
Планування майданчика поділяється на три основні групи:
- зона головних будівель;
- зона систем охолодження та поводження з рідинами;
- відкрита електрична підстанція напругою 400 кВ.
Окремо розташовані споруди водозабору і скидання рідких стоків, метеорологічні пункти, інформаційний центр та інші допоміжні об’єкти.
Виробництво електроенергії
Cofrentes є високоефективним базовим джерелом електроенергії. За даними МАГАТЕ, до кінця 2025 року станція накопичила близько 318,13 ТВт·год виробленої електроенергії, а середній за весь період експлуатації коефіцієнт використання встановленої потужності становив приблизно 87 %.
У 2020 році станція виробила 9,247 млрд кВт·год, що, за даними оператора, становило понад 3,7 % виробництва електроенергії Іспанії та близько 34 % споживання електроенергії Валенсійської спільноти того року. Ці цифри характеризують саме 2020 рік і не повинні трактуватися як сучасні показники.
У листопаді 2022 року станція повідомила про досягнення рубежу 300 ТВт·год сумарного виробництва від початку експлуатації. За даними оператора, на той момент вона працювала, будучи підключеною до мережі, приблизно 90 % годин кожного року з 1985 року.
Перевантаження паливом
Реактор не працює безперервно без заміни палива. Через певні інтервали частина паливних збірок вивантажується, а на їхнє місце встановлюються нові.
Під час перевантаження також виконуються масштабні технічні роботи: інспекції, ремонт обладнання, випробування систем безпеки, модернізація, контроль металу та інші операції, які складно або неможливо виконувати під час роботи реактора на потужності.
Для Cofrentes типовим є приблизно 24-місячний паливний цикл. Оператор повідомляв, що до 2019 року станція пройшла 22 кампанії перевантаження.
У 2025 році CSN схвалила з умовами оновлення методології Giralda, яка застосовується для проєктування та оцінки кампаній перевантаження, а також операцій із завантаженням, експлуатацією і зберіганням відпрацьованого палива типу SVEA-96 OPTIMA3.
Відпрацьоване ядерне паливо
Після вилучення з реактора паливо спочатку зберігається у басейнах із водою. Вода виконує дві функції: відводить залишкове тепло та забезпечує радіаційне екранування.
На майданчику Cofrentes також створено індивідуальне тимчасове сховище відпрацьованого палива — ATI. Його будівництво завершили 2020 року. Сховище призначене для оптимізації поводження з відпрацьованим паливом і має забезпечити можливість продовження роботи станції та подальшого спорожнення басейнів після завершення експлуатації.
Іспанська державна політика передбачає відкритий ядерний паливний цикл: відпрацьоване паливо не планується масово переробляти, а після тимчасового зберігання воно розглядається як високорадіоактивні відходи. Чинний сьомий Загальний план поводження з радіоактивними відходами (PGRR) передбачає подальше створення глибокого геологічного сховища.
У травні 2026 року CSN та Enresa підписали протокол співпраці щодо розвитку проєкту глибокого геологічного сховища (AGP) для остаточного поводження з відпрацьованим ядерним паливом і високоактивними відходами.
Радіоактивні відходи
Радіоактивні відходи станції поділяються залежно від рівня активності та фізичного стану. Низько- та середньоактивні відходи проходять сортування, оброблення, концентрування та кондиціонування.
Рідкі й газоподібні радіоактивні відходи контролюються та обробляються відповідними системами. Забруднені матеріали — інструменти, спецодяг, частини обладнання тощо — можуть пакуватися у герметичні металеві контейнери. Для кондиціонування відходів використовуються, зокрема, цемент, смоли або інші матеріали.
Низько- та середньоактивні відходи з іспанських АЕС призначені для довготривалого зберігання в комплексі El Cabril у провінції Кордова, яким управляє Enresa.
Відпрацьоване ядерне паливо має принципово інший статус і потребує ізоляції протягом значно довшого часу; тому його стратегія поводження пов’язана з проміжним зберіганням та майбутнім геологічним захороненням.
Радіаційний захист
Радіаційна безпека Cofrentes базується на багатобар’єрному принципі: паливна матриця, оболонка паливних стрижнів, корпус реактора, системи локалізації та інші фізичні бар’єри послідовно обмежують можливість виходу радіоактивних речовин.
Окреме значення має постійний контроль радіаційної обстановки на майданчику та за його межами. CSN здійснює незалежний державний нагляд, а у Валенсійській спільноті діє також незалежна програма радіологічного моніторингу навколишнього середовища PVRAIN. У 2025 році CSN підтвердив програму екологічного радіологічного контролю в районі Cofrentes.
Ядерна безпека та регулювання
Головним спеціалізованим ядерним регулятором Іспанії є Consejo de Seguridad Nuclear (CSN) — Рада з ядерної безпеки. Вона здійснює інспекції, контролює виконання вимог безпеки, аналізує події, бере участь у ліцензуванні та оцінює радіологічний захист населення і персоналу.
У 2024 році CSN провів 23 інспекції, пов’язані з Cofrentes, а станція повідомила про вісім подій, які регулятор характеризував як події дуже низького значення для безпеки. У 2025 році CSN повідомляв уже про 21 інспекцію за попередній рік та шість подій дуже низького значення.
Іспанська система також передбачає періодичні комплексні перевірки безпеки. Вони проводяться щонайменше раз на десять років і охоплюють широкий комплекс аспектів — від технічного стану обладнання до організації експлуатації та аналізу досвіду попередньої роботи.
Система аварійного живлення
Важливим елементом безпеки є резервне електроживлення. Навіть після зупинки реактора необхідно забезпечувати відведення залишкового тепла і роботу систем безпеки.
Наприклад, 28 квітня 2025 року під час перебування станції у холодному зупиненому стані відбулася повна втрата зовнішнього електроживлення. Автоматично спрацювала система захисту, а аварійні дизель-генератори запустилися та підключилися до відповідних шин. CSN класифікувала подію як INES 0, тобто подію нижче шкали або без значення для ядерної безпеки; впливу на персонал, населення чи навколишнє середовище не було.
Цей випадок показує принцип резервування: втрата зовнішнього живлення не повинна автоматично призводити до втрати можливості підтримувати реактор у безпечному стані.
Події та інциденти
Cofrentes, як і будь-яка складна промислова установка, періодично повідомляє регулятору про технічні відхилення. Сам факт повідомлення не означає аварію або радіологічну загрозу.
Серед недавніх прикладів:
28 квітня 2025 року — повна втрата зовнішнього електропостачання під час холодної зупинки; аварійні дизель-генератори спрацювали штатно, подію класифіковано INES 0.
5 травня 2025 року — під час підняття потужності після запуску було виявлено підвищену температуру підшипника одного з головних насосів системи рециркуляції. Реактор зупинили в контрольованому порядку. Причиною виявилася неповністю відкрита клапанна арматура системи охолодження насоса. Після її відкриття температура нормалізувалася. Подію класифіковано INES 0, без впливу на людей або навколишнє середовище.
12 вересня 2024 року — короткочасно виникла умова технічних специфікацій експлуатації, яка формально вимагала зупинки реактора. Вона тривала лише 33 секунди, тому фактична зупинка не знадобилася; подію також було класифіковано як INES 0.
10 листопада 2025 року — незапланована зупинка через сигнал захисту турбогенератора, спричинений електричним дефектом в одній із фаз. CSN повідомила про відсутність впливу на установку, людей чи довкілля; подію класифіковано INES 0.
Отже, наведені випадки не є ядерними аваріями в сенсі значних викидів радіоактивності або втрати контролю над реактором.
Міжнародна шкала INES
Для класифікації ядерних і радіологічних подій використовується Міжнародна шкала ядерних і радіологічних подій INES. Рівні 0–7 відображають зростання значущості події.
Події Cofrentes, згадані CSN у наведених прикладах, отримували рівень 0, тобто не становили значного ризику з погляду ядерної та радіологічної безпеки. Водночас INES є інструментом класифікації подій, а не загальним рейтингом надійності атомної станції.
Пожежна та фізична безпека
Безпека станції включає не лише контроль реактора, а й фізичний захист, пожежну безпеку, аварійне реагування, захист від зовнішніх впливів і кібернетичні та організаційні заходи.
Щороку проводиться повномасштабне тренування аварійного реагування. У травні 2025 року CSN брав участь у щорічному навчанні на Cofrentes, під час якого моделювали загрозу фізичній безпеці об’єкта та автоматичну зупинку реактора. Було активовано внутрішній план аварійного реагування і відповідні структури CSN.
Екологічний вплив
Атомна станція під час нормальної роботи не спалює вугілля, нафту чи газ, тому не має викидів CO₂, пов’язаних із самим процесом ядерного поділу. Водночас це не означає повної відсутності екологічного впливу.
Основними аспектами є:
- забір води;
- тепловий вплив на водне середовище;
- випаровування води в градирнях;
- контрольовані радіоактивні газоподібні та рідкі викиди;
- утворення радіоактивних відходів;
- поводження з відпрацьованим паливом;
- використання земельної ділянки;
- промисловий шум та інші звичайні впливи великого енергетичного підприємства.
Рідкі скиди контролюються до їхнього відведення в річку. В опублікованому оператором екологічному описі зазначено, що випаровування в процесі охолодження збільшує концентрацію розчинених солей у річковій воді приблизно на 1,4 %, а характеристики скидів контролюються відповідно до встановлених адміністративних нормативів.
Для контролю можливого радіологічного впливу використовуються системи радіаційного моніторингу на підприємстві та незалежний державний екологічний контроль.
Екологічна сертифікація
Система екологічного менеджменту на Cofrentes впроваджена з 1995 року. Станція сертифікована за стандартом ISO 14001:2015 і, за інформацією оператора, була першою іспанською АЕС, яка отримала сертифікат системи екологічного менеджменту AENOR.
Викиди парникових газів
Під час виробництва електроенергії ядерна станція не здійснює спалювання викопного палива, тому прямі викиди CO₂ від генерації електроенергії на Cofrentes дуже низькі порівняно з вугільними або газовими електростанціями.
Оператор у 2022 році заявляв, що за 38 років експлуатації станція дозволила уникнути понад 150 млн тонн CO₂ порівняно з еквівалентним виробництвом електроенергії викопним паливом. Це оцінка оператора, а її величина залежить від прийнятого сценарію порівняння.
Власність і оператор
Cofrentes на 100 % належить Iberdrola Generación Nuclear S.A.U., дочірній компанії Iberdrola. За даними Iberdrola, компанія володіє 100 % Cofrentes і сама виступає оператором установки.
На відміну від деяких інших іспанських АЕС, де власність розподілена між кількома енергетичними компаніями, Cofrentes є повністю інтегрованим активом Iberdrola.
Персонал
Станція є великим високотехнологічним промисловим підприємством, що потребує інженерів, операторів реакторного та турбінного обладнання, фахівців із радіаційної безпеки, електрики, механіків, хіміків, фахівців з автоматизації, охорони, пожежної безпеки та інших спеціалістів.
За даними оператора, у 2020 році постійний колектив Cofrentes налічував приблизно 700 осіб, не враховуючи всіх додаткових працівників підрядних організацій, особливо під час перевантажень палива.
Роль у енергетиці Іспанії
Cofrentes є однією з найбільших одиничних генеруючих установок Іспанії та найбільш потужною одиничною АЕС країни за валовою потужністю.
Особливе значення станція має для Валенсійської спільноти, оскільки забезпечує великий обсяг стабільної базової генерації. Її виробіток не залежить безпосередньо від сонячної радіації чи сили вітру, що робить атомну генерацію доповненням до змінних відновлюваних джерел.
За даними МАГАТЕ, у 2025 році атомна генерація загалом забезпечила 51,562 ТВт·год, або близько 18,94 % виробництва електроенергії Іспанії. У країні на той момент працювали сім енергетичних реакторів; Cofrentes був одним із них.
Місце Cofrentes серед АЕС Іспанії
Станом на 2026 рік в Іспанії експлуатуються сім енергетичних реакторів:
- Almaraz-1;
- Almaraz-2;
- Ascó-1;
- Ascó-2;
- Cofrentes;
- Trillo-1;
- Vandellós-2.
Cofrentes є єдиним діючим BWR, тоді як інші діючі іспанські реактори є PWR. Раніше технологія BWR використовувалася також на АЕС Santa María de Garoña, але цей реактор нині остаточно зупинений.
Ліцензія на експлуатацію
17 березня 2021 року уряд Іспанії видав наказ про продовження експлуатаційної ліцензії Cofrentes. Нова ліцензія набула чинності 20 березня 2021 року і діє до 30 листопада 2030 року. Ця дата визначена як дата остаточного припинення експлуатації в рамках затвердженого графіка. (BOE)
Ліцензія дозволяє експлуатувати реактор до теплової потужності 3 237 МВт, а також передбачає володіння, зберігання та використання необхідних ядерних матеріалів і слабозбагаченого уранового палива в установлених межах.
Чому встановлено дату 2030 року
Дата 2030 року не означає, що реактор технічно «вичерпає ресурс» саме цього дня. Це насамперед регуляторна та енергетична дата припинення експлуатації, закріплена урядом у рамках іспанської політики поступового виведення ядерних потужностей.
CSN у 2021 році дав позитивний висновок щодо продовження експлуатації до 30 листопада 2030 року після оцінки роботи станції та відповідності вимогам ядерної безпеки.
Підготовка до майбутнього виведення з експлуатації
Після остаточної зупинки реактора починається не миттєве знесення станції, а багаторічний процес:
- остаточне припинення виробництва електроенергії;
- вивантаження ядерного палива з реактора;
- переміщення палива з басейнів до сухого або іншого сховища;
- видалення та кондиціонування радіоактивних матеріалів;
- демонтаж обладнання;
- дезактивація будівель;
- демонтаж радіологічно забруднених конструкцій;
- поводження з утвореними відходами;
- радіологічне обстеження майданчика;
- остаточне вивільнення території після виконання відповідних регуляторних вимог.
Іспанська модель передбачає важливу роль державної компанії Enresa, яка відповідає за управління радіоактивними відходами та бере участь у майбутньому демонтажі ядерних установок.
ATI-100 і завершення експлуатації
Одним із ключових елементів підготовки до майбутнього закриття є розширення потужностей тимчасового зберігання відпрацьованого палива.
Проєкт ATI-100 має забезпечити достатню місткість для відпрацьованого палива, що утвориться протягом експлуатації станції, а також для подальшого вилучення палива з басейнів після припинення виробництва. Це має створити передумови для передачі установки Enresa та переходу до етапу демонтажу.
Державна система поводження з відходами
Згідно з чинним сьомим Загальним планом поводження з радіоактивними відходами Іспанії, стратегія передбачає два основні етапи для відпрацьованого палива:
тимчасове/проміжне зберігання → остаточне геологічне захоронення.
План передбачає створення системи тимчасових сховищ на майданчиках АЕС і в перспективі — централізованого глибокого геологічного рішення.
Управління водними ресурсами
Вода є критично важливою для роботи Cofrentes. Станція використовує водні ресурси басейну Хукару, а відповідні права на водозабір регулюються державними органами.
У 2023 році була отримана позитивна резолюція щодо продовження водної концесії для Cofrentes до листопада 2030 року, що відповідає чинному графіку експлуатації станції.
Водночас водний фактор є одним із важливих довгострокових питань для теплових електростанцій Іспанії через періоди посухи та підвищення температури. Для атомної станції доступність води має особливе значення, оскільки навіть після зупинки реактора необхідно забезпечувати відведення залишкового тепла.
Технічна модернізація
Попри те, що реактор було введено в експлуатацію в 1985 році, станція протягом десятиліть модернізується. Зміни стосуються електричних систем, систем контролю та управління, обладнання безпеки, поводження з паливом, пожежного захисту, радіаційного контролю та інших компонентів.
Періодичні перевірки CSN включають аналіз старіння обладнання, інженерних систем, структур і компонентів. Окремі інспекції були присвячені інтегрованій оцінці та управлінню старінням, а також періодичній перевірці безпеки.
Надійність
У 2019 році Cofrentes повідомила про досягнення 10 років без автоматичної зупинки реактора (SCRAM). General Electric Hitachi відзначила цей показник як результат стабільної експлуатації реактора.
Водночас статистичні показники МАГАТЕ показують, що за весь період експлуатації станція мала середній коефіцієнт експлуатації близько 90 %, коефіцієнт доступності енергії близько 87,5 % і коефіцієнт використання потужності близько 87 %.
Ці показники охоплюють як роки високої доступності, так і періоди планових ремонтів, перевантажень, модернізацій та непланових зупинок.
Особливості конструкції BWR
Важлива особливість Cofrentes полягає в тому, що пара, яка обертає турбіну, утворюється безпосередньо в реакторі. Це спрощує теплову схему порівняно з PWR, де між реакторним і турбінним контурами є парогенератор.
Водночас прямий цикл означає, що паровий тракт турбіни є частиною системи, пов’язаної з реакторним теплоносієм, тому конструкція передбачає спеціальні системи радіаційного контролю, очищення та захисту персоналу.
Cofrentes — важливий приклад масштабного застосування BWR-6 у Європі та єдиний такий діючий об’єкт в Іспанії.
Технічні характеристики
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Назва | АЕС Cofrentes |
| Іспанська назва | Central Nuclear de Cofrentes |
| Країна | Іспанія |
| Автономна спільнота | Валенсія |
| Провінція | Валенсія |
| Муніципалітет | Cofrentes |
| Тип реактора | BWR-6 |
| Конструкція | General Electric |
| Локалізація | Mark III |
| Кількість реакторів | 1 |
| Теплова потужність | 3 237 МВт |
| Валова електрична потужність оператора | 1 092,02 МВт |
| Reference net capacity МАГАТЕ | 1 064 МВт |
| Валова потужність МАГАТЕ | 1 102 МВт |
| Паливо | слабозбагачений UO₂ |
| Збагачення U-235 | близько 4,2 % |
| Паливні збірки | 624 |
| Регулювальні стрижні | 145 |
| Охолодження | річка Хукар + градирні природної тяги |
| Перша критичність | 23 серпня 1984 |
| Перше підключення до мережі | 14 жовтня 1984 |
| Початок комерційної експлуатації | 11 березня 1985 |
| Власник | Iberdrola Generación Nuclear S.A.U. |
| Оператор | Iberdrola Generación Nuclear S.A.U. |
| Поточний статус | експлуатація |
| Чинна ліцензія | до 30 листопада 2030 року |
| Сумарне виробництво до кінця 2025 року | близько 318,13 ТВт·год |
Джерела технічних показників: оператор Cofrentes та база PRIS МАГАТЕ; відмінності між потужностями пов’язані з різними визначеннями gross/net/reference capacity.
Хронологія
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1972 | Початок проєкту, попередній дозвіл |
| 1973 | Контракт із General Electric |
| 1975 | Дозвіл і початок будівництва |
| 1980 | Дозвіл на транспортування першого активного палива |
| 1984 | Перша критичність |
| 1984 | Перше підключення до електромережі |
| 1985 | Початок комерційної експлуатації |
| 2001 | Продовження експлуатаційної ліцензії |
| 2011 | Чергове продовження ліцензії |
| 2019 | Досягнення 10 років без автоматичного SCRAM |
| 2020 | Заявка на нове продовження; завершення будівництва ATI |
| 2021 | Нова ліцензія до 2030 року |
| 2022 | Перевищення 300 ТВт·год сумарного виробництва |
| 2023 | Продовження водної концесії до 2030 року |
| 2024 | 23 регуляторні інспекції за попередній рік |
| 2025 | 21 інспекція за попередній рік; низка подій INES 0 |
| 2026 | Реактор залишається в експлуатації; чинна дата припинення — 30 листопада 2030 року |
Поточний статус станом на 2026 рік
Станом на 9 серпня 2026 року Cofrentes є діючою атомною електростанцією. Реактор має статус Operational у базі PRIS МАГАТЕ. Станція належить і управляється Iberdrola Generación Nuclear, має чинну експлуатаційну ліцензію до 30 листопада 2030 року та залишається одним із семи енергетичних реакторів, що працюють в Іспанії.
У 2025–2026 роках продовжуються звичайні регуляторні інспекції, модернізація та роботи з паливом і поводженням із відпрацьованим паливом. CSN у 2025 році схвалила оновлення методології для кампаній перевантаження палива, а державна система поводження з відходами продовжує розвивати довгострокову стратегію для всіх іспанських АЕС.
Значення станції
Cofrentes має одночасно енергетичне, технологічне, економічне та стратегічне значення. Вона:
- забезпечує значний обсяг стабільної електрогенерації;
- є одним із найбільших одиничних енергетичних об’єктів Іспанії;
- має особливе значення для електропостачання Валенсійської спільноти;
- забезпечила понад 318 ТВт·год виробництва за час експлуатації до кінця 2025 року;
- є єдиною діючою іспанською АЕС із реактором BWR;
- створює висококваліфіковані робочі місця;
- є важливим об’єктом для розвитку іспанської експертизи у сфері експлуатації легководних реакторів;
- водночас формує довгострокові зобов’язання щодо поводження з відпрацьованим паливом та демонтажу після завершення експлуатації.
Cofrentes — одна з ключових атомних електростанцій Іспанії та характерний представник покоління BWR-6. Побудована у 1975–1984 роках і введена в комерційну експлуатацію 1985 року, вона понад чотири десятиліття виробляє електроенергію для іспанської мережі. Станція має один реактор тепловою потужністю 3 237 МВт і валовою електричною потужністю близько 1 092 МВт, використовує прямий киплячий цикл, охолодження через систему градирень і водні ресурси басейну Хукару.
Її сучасна історія характеризується постійними модернізаціями, регуляторним наглядом і комплексними перевірками безпеки. Зареєстровані у 2024–2025 роках технічні події, які розглядалися CSN, були класифіковані як INES 0 і не спричинили впливу на персонал, населення чи довкілля.
Водночас головною визначальною датою майбутнього Cofrentes є 30 листопада 2030 року — встановлена чинною ліцензією дата остаточного припинення експлуатації. До цього часу ключовими завданнями залишаються безпечна експлуатація реактора, поводження з відпрацьованим паливом, розвиток тимчасового сховища, підтримання водної інфраструктури та підготовка до майбутнього виведення станції з експлуатації.