Фортеця Керч (крим. Keriç qalesi, також відома як форт Тотлебен) — фортеця, розташована на мисі Ак-Бурун на березі Керченської протоки, в самій вузькій її частині. Побудована в XIX столітті для охорони південних рубежів Російської імперії, вона є важливою пам’яткою фортифікаційного будівництва.
Історія фортеці
Перші укріплення на території фортеці з’явилися ще в 1771 році, коли на мисі, що згодом отримав назву Павловський, була побудована перша батарея. Після цього фортифікація багаторазово перебудовувалася та посилювалася. У ході Кримської війни батарея вже була озброєна 20 знаряддями.
Однією з важливих подій стало висадження англо-французьких та турецьких військ в районі Комиш-Бурун 12 травня 1855 року. Це створило загрозу захоплення фортеці, і командування прийняло рішення знищити знаряддя та припаси, а особовий склад відступив. Після цього фортеця була тимчасово виведена з бойових дій.
Після підписання Паризького мирного договору в 1856 році, коли Чорне море стало нейтральним, Росія не мала права мати флот в цьому регіоні, однак укріплення на Керченській протоці не порушували умови договору. У результаті, вже в квітні 1856 року було направлено саперні підрозділи для вивчення місцевості, а в грудні 1856 року було ініційовано нове будівництво.
Будівництво та модернізація
В 1856 році було розпочато будівництво укріплень на Павлівському мисі, під керівництвом полковника Антона Антоновича, досвідченого військового інженера. Після цього, в 1859 році директором інженерного департаменту був призначений Едуард Іванович Тотлебен, відомий своїм досвідом з оборони Севастополя, і під його керівництвом роботи набули значних масштабів.
У 1861 році на Ак-Бурунському мисі почалися земляні роботи, і до 1863 року було завершено будівництво кам’яної перепони, протяжність якої перевищувала 3 км. Олександр II, відвідавши фортецю в 1861 році, наказав назвати головний форт форт Тотлебен на честь інженера.
Офіційний статус фортеці
В 1867 році фортеця Керч отримала статус «фортеця». Цар Олександр II тричі відвідував її: в 1861, 1867 та 1872 роках, оцінюючи хід робіт і залишаючись «вельми задоволеним» від результатів.
Після Жовтневої революції та під час радянського періоду, на території фортеці розташовувалися військові склади та дисциплінарний батальйон Чорноморського флоту.
Після розпаду СРСР, в 2000 році, територія фортеці була передана Керченському державному історико-культурному заповіднику. Сьогодні вона є важливою культурною спадщиною Криму, охороняється державою та відкрита для туристів, які можуть здійснювати екскурсії по території фортеці. Важливо, що деякі підземелля фортеці досі залишаються маловивченими.