Старий Ві́нницький райо́н — колишній район Вінницької області в Україні, утворений у 1923 році. Район мав площу 921 км² і об’єднував 54 населені пункти, серед яких були 3 селища міського типу та 51 село. Адміністративний центр розташовувався у Вінниці, де також знаходилися районні органи влади.
13 травня 2015 року Верховна Рада України прийняла постанову, що затвердила нову територію Вінницького району площею 91 035,54 гектара.
Історія
Перші згадки про мешканців сучасної території Вінницького району датуються VIII століттям до н.е., коли на ці землі вторглися скіфи. Археологічні розкопки виявили скіфські кургани біля сіл Переорки, Стрижавка, Тютьки та Лука-Мелешківська.
У результаті реформи 1861 року, яка скасувала кріпосне право, почалося стрімке зростання промисловості. В районі почали активно розвиватися переробні підприємства, зокрема:
- спиртовий завод біля села Переорки,
- цукровий завод в селі Степанівка,
- порцеляновий завод у селі Майдан.
Особливо важливим для культурної спадщини району є палац Грохольських-Можайських, розташований у центрі Вороновиці. Цей архітектурний пам’ятник XVIII століття був розпочатий польськими магнатами Грохольськими в 1760 році. Сьогодні в палаці розташовані два музеї: Музей авіації України та Музей кобзаря Володимира Перепелюка.
Військова історія Вінницького району також насичена важливими подіями. У 1941 році, під час Другої світової війни, в районі почалося будівництво надсекретного об’єкта — ставки Гітлера “Вервольф”, який розташовувався в сосновому лісі біля села Коло-Михайлівка. Цей об’єкт мав стратегічне значення і був використаний нацистами під час їхніх операцій на території України.