Велике Тверське князівство —князівство (з бл. 1382 року — велике князівство) у Верхньому Надволжі, що існувало з 1247 по 1485 рік. Його столицею була Твер. Князівство розташовувалося на Волзькому торговельному шляху, який поєднував Каспійське море з Балтійським, що забезпечувало йому вигідне економічне становище.
Тверське князівство виникло у XIII–XIV століттях як уділ у складі Переяславль-Заліського князівства. Його духовним центром був Свято-Успенський Жолтиків монастир, заснований 1394 року єпископом Арсенієм Тверським, вихованцем Києво-Печерської лаври.
Тверське повстання 1327 року
Тверське повстання 1327 року стало першим великим виступом проти Золотої Орди у Верхньому Надволжі. Воно було спрямоване проти ординського намісника Чолхана і завершилося його вбивством та знищенням ординської адміністрації в Твері.
У відповідь Орда організувала каральний похід за участю московських і суздальських військ. Твер була розгромлена і спустошена, частина міст князівства знищена. Князь Олександр Михайлович утік у Псков.
Це повстання стало переломним моментом у боротьбі за владу у Верхньому Надволжі.
Після поразки Твер поступово втрачала позиції у боротьбі з Москвою за велике князювання Володимирське. Хоча тверські князі періодично отримували ярлик на велике князювання, фактична перевага переходила до Москви.
Попри поразку, повстання мало важливе історичне значення: воно показало можливість опору Орді та стало одним із факторів поступового ослаблення її владиі.
З 1382 року, після рішень Орди та змін у політичному устрої, Тверське князівство формально отримало статус «великого», але залишалося під сильним тиском Москви. Водночас тверські князі отримали право самостійних відносин з Ордою, зокрема самостійно збирали данину для хана.
Московсько-тверські війни
З кінця XIV до XV століття тривали московсько-тверські війни — серія конфліктів за верховенство в регіоні та контроль над ярликом на велике князювання Володимирське. Спочатку боротьба велася за політичне лідерство, але з часом переросла у боротьбу за ліквідацію незалежності Твері.
Ключовою фігурою у послабленні Твері став московський князь Іван Калита, за якого посилився тиск на тверських князів.
Після поразки Твері у 1327 році її позиції різко ослабли. У XIV столітті вона ще намагалася відновити вплив за підтримки Литви, але остаточно поступилася Москві.
У 1485 році Велике князівство Тверське було остаточно завойоване Московією під час походу Івана III. Після облоги Твер здалася, а останній князь Михайло Борисович утік до Литви. Тверські землі були приєднані до Московської держави.
Обидва князівства виникли у XIII столітті. Твер мала вигідне положення на торговому шляху, а Москва поступово посилювалася завдяки підтримці Орди.
Правителі Тверського князівства
- Ярослав Ярославич (1247–1272)
- Святослав Ярославич (1272–1282/1286)
- Михайло Ярославич (1282/1286–1318)
- Дмитро Михайлович Грізні Очі (1318–1326)
- Олександр Михайлович (1326–1327, 1338–1339)
- Костянтин Михайлович (1328–1338, 1339–1345)
- Всеволод Олександрович (1346–1349)
- Василь Михайлович (1349–1368)
- Михайло Олександрович (1368–1399)
- Іван Михайлович (1399–1425)
- Олександр Іванович (1425)
- Юрій Олександрович (1425)
- Борис Олександрович (1425–1461)
- Михайло Борисович (1461–1485)
Тверський літопис
Тверський літопис (або Тверський збірник) — російський літопис XVI століття, що містить фрагменти тверського літописання кінця XIII–XV століть. Він охоплює події «від Адама» до 1499 року і зберігся у трьох списках XVII століття: Погодінському, Забелінському і Толстовському.
Літопис був складений близько 1534 року й поєднує давньоруську, церковнослов’янську та московську (староросійську) мови. Його укладачем вважається освічений автор із простого середовища (ймовірно, ростовський селянин).
Перша частина до 1285 року є компіляцією з інших літописів (Новгородського, Суздальського, Софійського та інших). Особливо цінною є частина, що відтворює тверський звід 1375 року та його пізніші редакції.
У літописі містяться також унікальні відомості, зокрема про:
- розлучення Володимира Святославича з Рогнедою та її постриг під іменем Анастасія
- заснування Володимира-на-Клязьмі
- смерть першого новгородського архієпископа Іоакима Корсунянина
- авторство похвали Дмитру Донському (Софонія Рязанець)