Лонгин Цегельський (Lonhyn Tsehelsky, 29 серпня 1875 — 13 грудня 1950) — видатний український державно‑політичний діяч, дипломат, юрист, журналіст, публіцист і публічний інтелектуал, один із провідних ідеологів українського національного руху початку XX століття. Він відіграв важливу роль у формуванні та дипломатичному представленні Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), а також у міжнародній діяльності українських національних організацій під час та після Першої світової війни.
Народження і освіта
Лонгин Цегельський народився 29 серпня 1875 року в містечку Камінка‑Струмилова (нині Кам’янка‑Бузька, Львівська область) у родині галицького греко‑католицького священника й представників стародавніх родів Цегельських і Дзеровичів, які відзначалися активною громадською позицією.
Початкову освіту він здобув у Камінці, а згодом навчався у Першій державній академічній гімназії в Львові. У 1894 році вступив на юридичний факультет Львівського університету, а після завершення навчання захистив докторську дисертацію з міжнародного права. Частину освіти та практики він проходив у Міністерстві закордонних справ і посольстві Австро‑Угорщини у Відні та Стокгольмі (Швеція).
Ранні громадсько‑політичні здобутки
Ще під час студентських років Цегельський активно долучився до українського національного руху. Він був одним із організаторів студентського руху у Львові, входив до проводу організації «Молода Україна», де виступав за національну і соціальну модернізацію, захист національних прав українців у рамках Австро‑Угорщини та заснування українського університету у Львові.
У 1901 році вийшла друком його праця «Русь‑Україна і Московщина‑Росія», в якій він порушував питання самобутності української нації та аргументував необхідність її політичної самостійності.
Парламентська діяльність та дипломатія
У 1908 — 1918 роках Цегельський представляв українські інтереси на міжнародній арені. Він був депутатом до австрійського парламенту (Державної ради) і Галицького сейму, де працював як секретар української парламентської репрезентації, брав участь у закордонних комісіях та дипломатичних місіях.
Під час Першої світової війни він підтримував формування українських воєнізованих формувань, допомагав організовувати Українських січових стрільців та працював у провідних українських організаціях, таких як Головна українська рада, Загальна українська рада і Союз визволення України.
Державотворча діяльність 1918‑1919
У період Української революції 1917–1921 рр. Цегельський був активним учасником державотворчих процесів. Він увійшов до складу Української Національної Ради ЗУНР і став державним секретарем (міністром) внутрішніх справ Західноукраїнської Народної Республіки. Після цього він очолював Секретаріат закордонних справ ЗУНР, організовував українські дипломатичні місії та представляв інтереси молодої держави на міжнародній арені. Зокрема, саме йому випала честь голосно зачитати на Софійській площі в Києві 22 січня 1919 р. текст Акта Злуки між УНР і ЗУНР — ключової події українського державотворення того періоду.
Еміграція та публіцистична діяльність
Після поразки українського визвольного руху Цегельський у 1920 – 1921 роках представляв уряд ЗУНР у США, де оселився у Філадельфії й залишився активно працювати в еміграції. Він займався публіцистикою, редагував українські видання, зокрема газету «Америка», та був одним із засновників Українського конгресового комітету Америки — коаліції українських організацій у Сполучених Штатах.
Ідеї та погляди
Цегельський був прихильником ідеї самостійної української держави. У своїх публічних виступах і працях він підкреслював самобутність української нації, необхідність єдності між галичанами й наддніпрянцями та право українців на політичну незалежність і культурну автономію. Його публіцистика та ідеї значною мірою формували інтелектуальну основу українського національного руху початку XX століття.
Основні праці
Серед відомих робіт Лонгина Цегельського — історична розвідка «Русь‑Україна і Московщина‑Росія», а також численні публіцистичні статті, нариси й спогади, які впливали на національно‑політичну думку того часу.
Пізні роки й смерть
Лонгин Цегельський провів решту життя в еміграції, продовжуючи працювати в українських культурних і політичних колах у США. Він помер 13 грудня 1950 року у Філадельфії та був похований на цвинтарі Факс‑Чейз.
Значення
Лонгин Цегельський належить до одних із найважливіших постатей українського національного руху початку XX ст., чиє політичне, дипломатичне й публіцистичне надбання сприяло становленню української національної ідентичності та державності, а його діяльність продовжує вивчатися й переосмислюватися істориками.