Самарівський район — колишній адміністративний район, розташований на півночі Дніпропетровської області України. Адміністративний центр — місто Новомосковськ (місто обласного значення, не входило до складу району).
Площа району становила близько 199 тис. га, протяжність меж — 263 км. Район межував із Харківською областю, а також із Юр’ївським, Павлоградським, Синельниківським, Дніпровським та Магдалинівським районами Дніпропетровської області.
До складу Самарівського району входили 1 міська, 4 селищні та 14 сільських рад, які об’єднували 58 населених пунктів. Станом на 1 лютого 2012 року чисельність населення становила 74 532 особи.
Територією району протікали річки Самара, Самарчук, Оріль, Кільчень, Багата, Татарка, Підпільна та інші. На півночі району проходив канал «Дніпро — Донбас» (30 км), а на заході — Фрунзенська зрошувальна система. Район мав значні лісові масиви (23,5 тис. га), водне дзеркало сягало понад 7 тис. га.
Самарівський район був багатим на корисні копалини. Було освоєно Багатське газоконденсатне родовище, розвідано великі поклади коксівного вугілля та нафти.
Район мав значний рекреаційний потенціал і виконував функції здравниці Дніпропетровської області. Села Орлівщина та Новотроїцьке мали статус курортних зон. На території району діяли 119 туристичних баз та дитячих оздоровчих закладів.
Для збереження природної спадщини в районі було створено ландшафтні, ботанічні та геологічні заказники й заповідники, які перебували під охороною держави. У місті Новомосковськ відновлено діяльність Троїцького собору — пам’ятки козацької архітектури. Відроджувався монастир, у сільських населених пунктах було збудовано 15 храмів.