Лоб‑нор (Lop Nor, китайською 罗布泊, уйгурською لوپنۇر) — географічна й історична місцевість у Республіці Китай (КНР), що розташована в східній частині басейну Тарім у Регіоні Сіньцзян‑Уйгурському автономному на північному заході країни. Колись це була велика солона водойма (озеро), яка з часом майже повністю висохла і перетворилася на солоні пустельні рівнини й солончаки посеред пустель Такламака́n і Кумтаг.
Географія та опис
Лоб‑нор розташований у пустельній зоні Таримського басейну в східній частині автономного району Сіньцзян (Xinjiang) на північному заході Китаю. Історично це був внутрішній безстічний водний басейн, пов’язаний з річкою Тарим, але сучасне місце — це майже висохлий солоний ландшафт із солончаками, невеликими сезонними озерами та болотами, вкритими кристалізованою соляною кіркою.
Через відсутність постійних харчувальних річок у XX столітті зона була частково осушена внаслідок гідротехнічних робіт і будівництва водосховищ на середній течії Тариму, що призвело до майже повного зникнення великого озера до приблизно 1970‑х років.
Походження назви і природні умови
Назва Lop Nur походить від монгольського Lop Nuur, що буквально означає «Лоп‑озеро» (nuur — «озеро»). Це слово дійшло у китайську як 罗布泊 (Luóbù Pō / Luóbù Nào’ěr) і в англійській традиції як Lop Nor або Lop Nur.
Регіон відзначається надзвичайно сухим кліматом, сильними вітрами й високою випаровуваністю. Суха пригода перетворила колись водну поверхню на соляні рівнини зі значними відкладеннями солей і мінералів, що характерно для безстічних і аридних басейнів Центральної Азії.
Історія та археологія
Колись Лоб‑нор був частиною значно більшої системи водойм у Таримському басейні, яка підтримувала життя людей і тварин тисячі років. Залишки цивілізацій і їхніх поселень, у тому числі археологічні знахідки уздовж берегів давнього озера, свідчать, що в цій частині Азії існували давні культури, пов’язані з торгівлею, міграціями та торгівельними шляхами, включно зі Шовковим шляхом.
В околицях регіону виявлено також муміфіковані рештки людей і предмети давнини, що підтверджує давність заселення цієї місцевості в періоди, коли озеро ще мало значний рівень води.
Ядерний полігон Китаю
У середині XX століття Лоб‑нор став одним із головних полігонів для випробувань ядерної зброї Китайської Народної Республіки:
- Перше ядерне випробування Китаю (кодова назва «Проєкт 596») відбулося 16 жовтня 1964 року на цьому полігоні.
- Загалом у районі Лоб‑нор проведено 45 ядерних випробувань — як атмосферних, так і підземних — до 1996 року, коли був оголошений мораторій на ядерні випробування.
Через ізольованість і екстремальні природні умови саме Лоб‑нор обрали для ядерних випробувань як віддалену, малозаселену та сувору ділянку.
Економіка та ресурси
У середині 1990‑х років тут виявили значні запаси калійної солі (поташу), що зробило район привабливим для великих гірничодобувних операцій і промислового освоєння. Калій є важливим для виробництва мінеральних добрив.
Екологія та сучасний стан
Сьогодні Лоб‑нор — це здебільшого сухі солоні рівнини, сезонні солоні озера та солончаки, місцями вкриті товстою кіркою солі та мінералів. Через природну посуху й діяльність людини первісний великий водний комплекс практично зник, а залишки ландшафтів відображають історичні зміни клімату й водного режиму Центральної Азії.
Регіон має обмежений доступ, частина територій охороняється та контролюється з міркувань безпеки й історичної спадщини.
Значення
Лоб‑нор є унікальним географічним й історичним об’єктом у Центральній Азії — від заселення давніх культур до активної ролі у розвитку ядерної програми Китаю та сучасного гірничодобувного значення. Це одне з найвідоміших висохлих озер світу та символ змін природного середовища й людської діяльності в регіоні.