І
За тих часів, як правували судді, раз якось був в краю голод. І один чоловік з юдейського Віфлеєма пішов зо своєю жінкою та й двома синами своїми жити в край моавіїв.
Чоловік той на ймення Елімелех, жінка його на ймення Ноема, а два сини його на ймення Махлон та Кільйон; були вони з Ефрату, з юдейського Віфлеєма. І прибули вони в край моавіїв, та й зостались там. І помер Елімелех, чоловік Ноемин, і вона зосталась з двома своїми синами.
І одружились вони з моавитянками: одна на ймення Орфа, а другу звали Рута; і жили там трохи не десять років. Але згодом обидва сини її, Махлон та Кільйон, померли, і зосталась та жінка після обох своїх синів і після свого чоловіка. І вибралась вона з своїми невістками, та й пішла з моавійського краю, бо перечула в краю моавіїв, що Бог показав свою ласку для свого народу й дав йому хліб.
От вийшла вона з того місця, де жила, а з нею обидві її невістки, і йшли вони шляхом, вертаючись в юдейський край.
І каже Ноема двом своїм невісткам: «Верніться ви та й ідіть кожна до хати до своєї матері. Нехай Господь покаже вам ласку, як ви вчинили з померлими й зо мною! Дай, Господи, щоб ви знайшли пристановище кожна в господі свого чоловіка!». І вона поцілувала їх. Але вони загомоніли голосно та заплакали.
І промовили до неї: «Ні, ми підемо з тобою до твого народу!». А Ноема сказала: «Вертайтесь, мої доні; навіщо вам іти зо мною? Хіба ж у моєму лоні ще є сини, щоб стали вам за чоловіків?
Вертайтесь, доні мої, ідіть з Богом; бо я вже стара задля того, щоб вийти заміж. Та коли б я й сказала: «Я маю надію», і коли б я навіть цієї ж ночі була з чоловіком, і навіть породила синів, То чи ж можна вам ждати, доки б вони виросли? Чи можна ж вам для того не виходити заміж? Ні, мої донечки! Мені-бо далеко
гірше жити, як вам; бо Господня рука проти мене».
Вони підняли лемент і знов почали плакати. І Орфа поцілувала на прощання свою свекруху, а Рута зосталася з нею.
І сказала вона: «Бачиш, твоя швафова, жінка брата твого, вернулась до свого народу і до своїх богів; вертайсь і ти слідом за нею».
Але Рута сказала: «Не силуй мене покинути тебе і вернутись од тебе; куди підеш ти, туди й я піду, і де житимеш ти, там і я житиму; твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом:
І де ти помреш, там і я помру, і бажаю, щоб і мене там поховали. Чи так, чи сяк вчинить зо мною Господь, одна смерть розлучить мене з тобою!».
Як же вона побачила, що тая твердо постановила собі йти з нею, то й перестала вмовляти її. От і йшли вони обидві вкупі, доки не прийшли до Віфлеєма. Як прийшли вони у Віфлеєм, усе місто заворушилось через них, і говорили: «Чи не Ноема се?».
Вона сказала їм: «Не звіть мене Ноемою (Приємною), а звіть Марою (Гіркою), бо Всемогущий послав на мене велике горе.
Я вийшла звідсіль заможна, а Господь вернув мене сюди з порожніми руками. Навіщо ви звете мене Ноемою, коли Господь напустив на мене допуст, і Всемогущий послав на мене смуток?».
І вернулась Ноема, і з нею її невістка Рута, моавитянка, що прийшла з моавських полів, і прибули вони до Віфлеєма саме перед ячмінними жнивами.
II
В Ноеми був родич з чоловікового роду, на ймення Бооз, чоловік дуже заможний, з Елімелехового роду.
І сказала Рута, моавитянка, до Ноеми: «Пусти мене на поле збирати колоски слідом за тим, в кого запобіжу ласки». Вона сказала їй: «То й іди, моя доню».
Вона пішла і, прийшовши, збирала на полі колоски позад женців. І трапилось так, що та частка поля належала до Бооза, що був з Елімелехового роду. Коли це Бооз приходить з Віфлеєма і промовив до женців:
«Господь при вас!». Вони одказали йому: «Благослови й тебе Господь!».
І сказав Бооз до наймита, що доглядав женців: «Чия це молодиця?».
Наймит, що доглядав коло женців, відповів, кажучи: «Ся молодиця моавитянка, що прийшла з Ноемою з моавського краю.
І сказала вона: «Будь ласкав, дозволь мені визбирувати колосся позаду женців!». Прийшла вона та й остає тут од самого ранку й досі; вдома і не була».
І промовив Бооз до Рути: «Слухай, небого! Не ходи збирати на інше поле і не переходь звідсіль; будь тутечки з моїми дівчатами.
Дивись, де вони жнуть на постаті, та й ходи за ними. Я дав приказ хлопцям моїм не чіпати тебе. Як тобі схочеться пити, то йди до посуду та й пий те, що черпають мої хлопці».
Вона впала ниць, і поклонилась до землі, і промовила до нього: «Чим я запобігла ласку в очах твоїх, що ти приймаєш мене, хоч я й чужоземка?».
Бооз одповів, сказавши їй: «Мені розказано про все, що ти зробила задля своєї свекрухи після смерті твого чоловіка, покинувши батька твого, і матір твою, і отчину твою,та прийшла до народу, котрого ти не знала ні позавчора, ні вчора.
Бог прийми це твоє діло! І нехай тобі буде повна нагорода від Господа Бога Ізраїлевого, до котрого ти прийшла, щоб під його крилами захистити себе!».
Вона сказала: «Дозволь мені запобігати ласки в твоїх очах, мій добродію! Ти-бо мене звеселив і промовив по серцю твоєї рабині, коли я не вартна ні однієї з-поміж твоїх служениць».
І сказав їй Бооз, як був час обідати: «Ходи сюди, і їж хліб, і вмочай свій шматок в оцет». І сіла вона коло женців, і він подав їй праженого хліба; і вона їла, і наїлась досита, ще й зо-
сталось.
І встала вона, щоб збирати, а Бооз дав приказ своїм наймитам, сказавши: «Нехай вона збирає колосся і поміж снопами, і не зобижайте її.
Та й самі колосся із снопів покидайте, нехай вона збирає на харч, і не сваріть на неї».
Так збирала вона на полі до вечора, і змолотила зібране, і вийшла трохи не ефа ячменю.
Забравши це, вона пішла до міста, і свекруха її побачила, що вона назбирала. Надто ж вийняла вона і дала їй ще й те, що в неї зосталось, як вона досита наїлась.
І сказала їй свекруха:-«Де ти збирала сьогодні, і де була на роботі? Будь благословен той, хто прийняв тебе!». Рута сказала своїй свекрусі, в кого вона працювала, кажучи: «Той чоловік, у котрого я сьогодні працювала, на ймення Бооз».
І сказала Ноема своїй невістці: «Будь він благословен Господом за те, що не позбавив своєї ласки ні живих, ні померлих!».
І сказала їй Ноема: «Цей чоловік не чужий для нас; він з нашої рідні».
Рута моавитянка сказала: «Він навіть сказав мені: «Зоставайся з моїми слугами, доки в них не скінчаться жнива».
І сказала Ноема своїй невістці Руті: «Це ліпше, моя доню, що ти ходитимеш з його наймичками; ніхто не скаже тобі нічого прикрого на другому полі».
Так вона була все з Боозовими наймичками, щоб збирати колосся, доки й не минули жнива ячмінні і жнива пшеничні, і пішла до своєї свекрухи.
Ill
І сказала їй Ноема, її свекруха: «Доню моя! Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб тобі жити в гаразді?Бооз, що з наймичками його ти була, це ж наш родич. Оце ж він сієї ночі віє на току ячмінь.Скупайся, намастись та уберись в своє убрання, і йди на тік, але щоб він тебе не вгледів, доки не скінчать їсти й пити. Як же він ляже спати, запам’ятай собі те місце, де він ліг, потім прийди і постели собі у ногах його та й ляж; він тоді скаже тобі, що тобі діяти».
Рута сказала їй: «Вчиню усе, що ти мені сказала».
І пішла вона на тік, і вчинила усе так, як їй звеліла свекруха її.
А Бооз їв і пив, а розвеселивши своє серце, пішов та й ліг спати скраю копиці. І вона прийшла тихенько, постелила в ногах його і лягла.
Опівночі чоловік зжахнувся і підвівся, аж це в його ногах лежить молодиця.
І він промовив: «Ти хто?». Вона сказала: «Я Рута, твоя служниця: простягни твоє крило над твоєю служницею, бо ти родич».
Бооз сказав: «Будь ти, небого, благословенна од Господа Бога! Цей останній твій добрий вчинок ти вчинила ще краще за попередній, бо не пішла ти шукати собі парубків, ні вбогих, ні багатих. Тепер, небого, не бійся, я вчиню задля тебе все, що ти сказала, бо у всіх воротах народу мого знають, що ти добра жінка.
Се й правда, що я родич; але є ще ближчий за мене родич. Переночуй цю ніч; а вранці, як він тебе прийме, то добре, нехай приймає; а коли він не схоче прийняти, то прийму тебе, як дійсно живий Господь! Спочивай до ранку».
І спала вона в нього в ногах до ранку, і встала передніше, ніж вони могли пізнати одно другого; він-бо сказав: «Нехай ніхто не знає, що молодиця була на току!».
І він сказав їй: «Подай верхню одежину, що на тобі, подерж її». Вона держала, а він одмірив шість мірок ячменю, завдав їй на плечі і пішов до міста.
Вона ж прийшла до своєї свекрухи, а та сказала: «А що, моя доню?». Вона оповідала їй про все, що зробив для неї той чоловік.
І сказала: «Ці шість мірок ячменю він мені дав і сказав: «Ти не повинна йти до своєї свекрухи з порожніми руками».
А вона сказала: «Постривай, моя доню, поки не довідаєшся, що з того вийде; бо той чоловік не заспокоїться, не допровадивши свого діла до кінця».
IV
Бооз вийшов до воріт і там сидів. Коли це переходить попри нього родич, про котрого говорив він. І сказав йому: «Зайди сюдиі сядь тут». Той зайшов і сів.
І взяв Бооз десять старших чоловіків у городі, і сказав: «Сядьте тут». І вони сіли.
І сказав Бооз до родича: «Ноема, вернувшись з моавійського краю, продає частку поля, що належала до нашого брата Елімелеха.
Я постановив довести до твого слуху і сказати: хочеш бути наслідником, то купи при сих, що тут сидять, і при старшинах нашого народу. Коли хочеш викупити, викупи; а як не хочеш одкупити, скажи мені, щоб я знав; бо, окрім тебе, нема наслідника, а після тебе я». Той сказав: «Я викуплю».
Бооз сказав: «Дня того, як купиш поле в Ноеми, ти купиш і в Рути моавитянки, жінки померлого, і повинен взяти її собі за жінку, щоб ім’я померлого в наслідді його збудити».
І сказав той родич: «Не можу я взяти її за себе, щоб не поплутати й свого насліддя. Прийми ти її, бо я не можу прийняти».
А був давніше такий звичай в Ізраїлі, що як викупляли або міняли, то, щоб ствердити діло, один скидав свій чобіт і давав другому; і це було засвідченням в Ізраїлі.
І сказав той родич Боозові: «Купуй для себе!». І скинув свій чобіт.
Тоді сказав Бооз до старшин і до всього народу: «Тепер ви свідки, що я купую в Ноеми усе, що було Елімелехове, і Кільйонове, і Махлонове.
А до того ще й беру собі за жінку Руту моавитянку, Махлонову жінку, щоб зосталося ймення померлого за його насліддям, та щоб не зникло ім’я померлого з-поміж його братів і з воріт його оселі; ви сьогодні тому свідки!».
І сказав увесь народ, що був коло воріт, і старшини: «Ми тому свідки! Нехай Господь вчинить з жінкою, що вступає в твою господу, як з Рахіллю і як з Лією, котрі обидві збудували дім Ізраїля. Надбай багатства в Ефраті, і нехай славиться у Віфлеемі ім’я твоє!
А з насіння, що дасть тобі Господь від молодої жінки сієї, нехай стане дім твій, як дім Переца, котрого породила Тамара Юді».
І взяв за себе Бооз Руту, і вона стала його жінкою. І вступив він до неї, і Господь дав, що вона завагоніла і породила сина.
І говорила жінка до Ноеми: «Слава Господеві, що він не покинув тепер тебе без наслідника, що його ймення не загине в Ізраїлі!
Він буде тобі втіхою і дбатиме про тебе на старості літ. Бо його породила твоя невістка, котра любить тебе, котра для тебе стане ліпша за сімох синів».
І взяла Ноема дитятко, і носила його на руках своїх, і стала йому за пістунку.
Сусіди ж дали йому ймення, і сказали: «Оце родилась дитина в Ноеми!». І дали йому ймення: Овед. Він батько Ессея, батька Давидового.
Оце ж рід Переца: від Переца народився Ецрон, а від Ецрона народився Рам; од Рама народився Аммінадав; а від Аммінадава народився Нахшон; від Нахшона народився Салмон; а від Салмона народився Бооз; а від Бооза народився Овед; а від Оведа народився Ессей; а від Ессея народився Давид.