Кодацька фортеця — історична фортифікаційна споруда XVII століття на правому березі Дніпра в селі Старі Кодаки (нині територія міста Дніпро, Дніпропетровська область, Україна). Вона була одним із ключових оборонних укріплень Речі Посполитої на межі зі Запорозькою Січчю та степом, мала велике військове й політичне значення у контексті козацько‑польських відносин у першій половині XVII століття. Дотепер лишилися лише її руїни.
Передумови будівництва
Кодацька фортеця була збудована в 1635 році за наказом польського короля Владислава IV Вази і сейму Речі Посполитої як частина системи оборонних укріплень на кордоні з козацькими та козацько‑селянськими районами України. Її спорудили, щоб контролювати рух козаків та місцевого населення уздовж Дніпра, не допустити об’єднання селян із Запорозькою Січчю та закрити шлях на південь до Чорного моря.
Проєкт і будівництво
Фортецю спорудили на високому правому березі над Кодацьким порогом — одному з небезпечних перешийків Дніпра, що робило її стратегічно важливою для контролю річкового шляху. Будівництвом керував французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан, запрошений польською владою для проєктування потужних укріплень.
Першу фортецю спорудили швидко, використовуючи земляні вали, дерев’яні укріплення, рів та бастіони. Гарнізон становив близько двохсот солдат, серед яких були наймані драгуни під командуванням французького офіцера Жана де Меріона.
Боротьба і захоплення
Невдовзі після завершення будівництва фортеця потрапила в центр військових подій. У серпні 1635 року під час повстання під проводом Івана Сулими козаки несподівано атакували Кодак і зруйнували першу споруду, ліквідувавши практично весь польський гарнізон.
Польські війська відбудували фортецю в 1639 році, збільшивши її розміри майже втричі: додали католицький костел із монастирем, православну церкву, потужніші укріплення, артилерію і розширили гарнізон до 600 осіб.
Участь у козацько‑польських війнах
Під час Національно‑визвольної війни 1648–1654 років під проводом Богдана Хмельницького фортеця тривалий час оборонялася, але 1 жовтня 1648 року здалася козацьким військам після довгої облоги сади. Після взяття Кодака Запорозька військова рада оголосила його збірним пунктом Війська Запорозького.
У подальші роки фортеця тримала важливу військову та стратегічну роль під час численних воєн у регіоні, включно з зарозійчастими конфліктами та турецькими війнами кінця XVII — початку XVIII століття.
Знищення та занепад
Згідно з умовами Прутського мирного договору 1711 року, Кодацька фортеця мала бути знесена. У 1711 році укріплення остаточно зруйнували, після чого фортеця втратила воєнне значення.
Із середини XVIII століття територія колишньої фортеці почала використовуватися як козацьке поселення та адміністративний центр Кодацької паланки, аж до занепаду Запорозької Січі в 1775 році.
Пам’ять і сучасний стан
У ХХ столітті залишки фортеці зазнали додаткового руйнування через видобуток граніту та інше господарське використання місцевості, що призвело до втрати значної частини первинних споруд. Сьогодні в ландшафті лишилися переважно земляні вали, частини рову та окремі фрагменти укріплень, а сам історичний комплекс став популярним туристичним об’єктом та пам’яткою фортифікаційної архітектури.
На місці колишньої фортеці встановлені пам’ятний знак і меморіальні таблиці про історичні події, зокрема про взяття укріплення у 1648 році, ініційовані істориком Дмитром Яворницьким на початку ХХ століття.
Історичне значення
Кодацька фортеця — важлива сторінка історії козацьких та польсько‑шляхетських відносин у XVII столітті, що символізує боротьбу за контроль над Дніпром та степовими територіями України. Завдяки своїй ролі в козацьких повстаннях і численних війнах, вона вважається однією з ключових фортифікаційних споруд того періоду на кордонах Речі Посполитої та Запорозької Січі.