Олександропільський курган — скіфський курган IV століття до нашої ери, один з великих “царських” курганів Північного Причорномор’я, розташований у Дніпропетровській області України. Місцева назва — Лугова могила.
Курган знаходиться поблизу села Лугове, на сході від річки Базавлук, в межах Солонянського району Дніпропетровської області.
Перші дослідження Олександропільського кургану були проведені під керівництвом А. Терещенка в 1852—1855 роках. Основні розкопки здійснені О. Люценком у 1855–1856 роках, в ході яких курган був повністю розкопаний. Олександропільський курган став першим великим скіфським курганом, який був спеціально розкопаний з науковою метою.
Під час розкопок передбачалося, що курган розташований на території Герроса — області поховання скіфських царів, що зумовило інтерес до дослідження гробниці скіфського правителя. Під час робіт був вперше ведений журнал, де детально фіксувались щоденні роботи.
Попри труднощі в організації розкопок, що виникали через не зовсім організований підхід А. Терещенка, дослідження кургану дало важливі археологічні знахідки. Проте багато важливих деталей щодо конструкції кургану залишаються незрозумілими через відсутність точних описів і неясні координати знахідок.
У 2004 році вдалося здійснити нові дослідження залишків прикурганної тризни, які виявилися збереженими через унікальні обставини. Роботи тривали з 2004 по 2009 рік.
Курган має висоту 21 метр та діаметр 101 метр. Поховання в ньому відноситься до знатних осіб, що були поховані в двох камерах-катакомбах. Втім, ці поховання були пограбовані ще в давнину.
Серед знахідок, що збереглися, — частини колісниці, могила коня поблизу центральної камери, а також численні археологічні предмети: золоті та срібні прикраси високої художньої вартості, парадна зброя, зображення змієної богині — шанованої скіфами богині, що є дочкою Борисфена (Дніпра). Окрім цього, в кургані виявлені останки рабів та 14 коней у дорогоцінних збруях, що були прикрашені срібними та бронзовими деталями.
Однією з найбільш цікавих знахідок є пара срібних нащічників, що зображують молодого скіфа, який переслідує зайця. Ці нащічники привертають увагу науковців через можливий зв’язок із розповідями Геродота про битву персів зі скіфами, що нібито не відбулася, оскільки скіфи під час бою захопилися полюванням на зайця, що пробігав перед їхнім бойовим ладом.