Битва при Форміньї відбулася 15 квітня 1450 року поблизу села Форміньї в Нормандії між військами Королівства Франція та Королівства Англія під час завершального етапу Столітньої війни (1337–1453). Вона стала однією з найважливіших перемог французів, оскільки знищила останню значну англійську польову армію в Нормандії, відкрила шлях до остаточного повернення провінції під владу французької корони та значно прискорила завершення багаторічного конфлікту.
Битва також увійшла до військової історії як один із перших випадків ефективного застосування польової артилерії у відкритому бою.
Історичні передумови
До середини XV століття Англія поступово втрачала свої володіння у Франції. Після тріумфальних кампаній Генріха V англійці контролювали значну частину Нормандії, однак після смерті Генріха V та регентського правління за малолітнього Генріха VI їхнє становище швидко погіршувалося.
Французький король Карл VII здійснив масштабну військову реформу:
- створив першу постійну королівську армію;
- реформував систему фінансування війська;
- активно розвивав артилерію;
- запровадив регулярні роти важкої кінноти (compagnies d’ordonnance).
У 1449 році Карл VII розірвав Турське перемир’я та розпочав масштабний наступ у Нормандії. Французи швидко захопили Руан, Гарфлер і низку інших міст. Англійці були змушені терміново направити підкріплення з Британських островів.
Причини битви
Головною причиною битви стала спроба англійського командування зупинити французький наступ у Нормандії.
Англійський уряд направив експедиційний корпус під командуванням сера Томаса Кіріелла (Thomas Kyriell), який висадився в Шербурі у березні 1450 року.
Його завданням було:
- деблокувати англійські гарнізони;
- підтримати оборону Нормандії;
- не допустити падіння Кана;
- відновити контроль над стратегічними районами.
Французьке командування вирішило перехопити англійську армію до її з’єднання з іншими силами.
Місце битви
Битва відбулася біля села Форміньї (сучасний департамент Кальвадос у Нормандії), приблизно за 15 км від Байо.
Місцевість являла собою відкриту рівнину, перетяту струмком і живоплотами, що значною мірою визначило перебіг бою.
Командувачі
Французьке військо
- Жан де Клермон (Jean de Clermont);
- П’єр де Брезе (Pierre de Brézé);
- Артур де Рішмон (Arthur de Richemont), конетабль Франції, який прибув із бретонськими підкріпленнями.
Англійське військо
- сер Томас Кіріелл (Thomas Kyriell);
- сер Метью Гоф (Matthew Gough);
- Роберт Вер (Robert Vere);
- Генрі Норбері (Henry Norbury).
Сили сторін
Точна чисельність військ залишається предметом дискусій.
Приблизні оцінки:
Французи
- близько 3 000 регулярних військ;
- близько 1 200–1 500 бретонських вершників;
- кілька польових гармат.
Разом — приблизно 4 200–4 500 воїнів.
Англійці
- від 4 000 до 4 300 солдатів;
- значна кількість лучників;
- важка піхота;
- невелика кіннота.
Озброєння сторін
Французька армія використовувала:
- польову артилерію;
- важку кінноту;
- арбалетників;
- списоносців;
- професійну піхоту.
Англійська армія спиралася на традиційну тактику:
- довгі англійські луки;
- піхоту;
- лицарів;
- захисні укріплення з кілків.
Початок битви
15 квітня англійці зайняли вигідну оборонну позицію, захистивши фронт живоплотами та струмком.
Французи першими розпочали атаку, однак головним нововведенням стало використання двох польових гармат, які відкрили вогонь по англійських шикуваннях.
Хоча артилерія ще була малопотужною, її вогонь порушував бойові порядки англійців і мав значний психологічний ефект.
Контратака англійців
Англійські лучники здійснили стрімку атаку, захопили французькі гармати й тимчасово припинили артилерійський обстріл.
Цей успіх створив враження, що англійці можуть повторити свої перемоги часів Кресі та Азенкура.
Однак французьке командування не припинило наступ і перегрупувало сили.
Прибуття Артура де Рішмона
Вирішальний момент настав після появи загону Артура де Рішмона.
Його бретонська кіннота чисельністю близько 1 200–1 500 вершників несподівано атакувала правий фланг англійців.
Фактично англійська армія опинилася між двома французькими угрупованнями.
Це призвело до:
- руйнування бойового порядку;
- паніки;
- втрати управління військами;
- масового відступу.
Розгром англійської армії
Після флангової атаки французька кіннота перейшла в загальний наступ.
Англійська армія була практично повністю розбита.
Багато солдатів загинули під час переслідування, інших було взято в полон.
Серед полонених опинився й сер Томас Кіріелл.
Втрати
Оцінки різних істориків дещо відрізняються.
Англійці
- близько 2 500–4 000 убитих;
- від 900 до 1 400 полонених;
- фактичне знищення всієї польової армії.
Французи
- приблизно 500–1 000 убитих і поранених;
- окремі сучасні французькі джерела повідомляли лише про кілька загиблих, але ці дані вважаються явно заниженими.
Роль артилерії
Битва при Форміньї стала переломним моментом у розвитку європейського військового мистецтва.
До середини XV століття гармати переважно використовувалися під час облоги фортець.
При Форміньї польова артилерія вперше відіграла помітну роль у відкритому бою, продемонструвавши перспективність нової зброї. Цей досвід був ще масштабніше використаний французами через три роки в битві при Кастійоні.
Наслідки битви
Перемога при Форміньї мала величезне стратегічне значення.
Французи швидко захопили:
- Кан (12 червня 1450 року);
- Шербур (12 серпня 1450 року);
- усю Нормандію.
Англія остаточно втратила контроль над цією провінцією.
Значення для Столітньої війни
Битва при Форміньї фактично визначила результат війни в Нормандії.
Після цієї поразки Англія вже не мала можливості сформувати нову велику армію для захисту своїх французьких володінь.
Через три роки французька перемога в битві при Кастійоні (1453) завершила Столітню війну. Після цього Англія зберегла на материку лише Кале, яке залишалося під її владою до 1558 року.
Історичне значення
Битва при Форміньї вважається однією з найважливіших битв пізнього Середньовіччя. Вона ознаменувала занепад традиційної англійської тактики, заснованої на перевазі довгого лука, і продемонструвала зростаючу роль професійної постійної армії, централізованого командування та артилерії. Перемога зміцнила владу Карла VII, завершила французьке відвоювання Нормандії та стала одним із вирішальних кроків до завершення Столітньої війни й формування централізованої Французької держави.