1929 рік став масштабною віхою в історії авіаційних рекордів тривалості польоту — багато екіпажів змагалися за те, хто зможе залишатися в повітрі довше всіх, з дозаправкою під час польоту (in‑flight refuelling).

Одним із найвідоміших таких рекордів став політ пілотів Dale “Red” Jackson і Forest O’Brine на літаку Curtiss Robin, який отримав назву St. Louis Robin, що тривав 17 днів, 12 годин і 17 хвилин (420 годин 17 хвилин). Цей рекорд став символом витривалості, надійності літальної техніки та нових можливостей для авіації того часу.

Деталі польоту

Параметр Значення
Пілоти Dale “Red” Jackson і Forest O’Brine
Літак Curtiss‑Robertson Robin (“St. Louis Robin”) — модель Curtiss Robin C‑1 з двигуном Curtiss Challenger (радіальний двигун)
Дата польоту Початок: 13 липня 1929 р. — Закінчення: 30 липня 1929 р.
Місце старту / бази Сент-Луїс (St. Louis), штат Міссурі, США
Тривалість польоту 420 годин 17 хвилин або 17 днів, 12 годин і 17 хвилин у повітрі
Тип польоту Експериментальний / тестовий польот на витривалість із дозаправкою у повітрі (in‑flight refuelling) для випробування нового двигуна, а потім став рекордом тривалості польоту.

Процедура, умови і організація

  • Ціль польоту спочатку не була офіційним рекордом — це був тест для нового двигуна Curtiss Challenger, встановленого на St. Louis Robin.
  • Однак, як воно часто трапляється, коли політ тривав довше, громадськість і авіаційні представники вирішили заявити рекорд і перевершити попередні досягнення.
  • Дозаправка: літак отримував пальне, масло, продовольство під час польоту. Зокрема, пальне передавалося через гумовий шланг, довжиною ~35 футів, від літака‑дозаправника; інші матеріали (їжа, пошта) — через контейнер, опущений на мотузці.
  • Екіпаж спав на надувному матраці, розташованому над баком для пального, у дуже обмеженому просторі. Jackson двічі на добу виходив на вузький (4‑дюймовий) катвок, щоб перевірити двигун, магнето і свічки запалювання, і все це дуже близько від обертального гвинта.

Результати й значення

  • Новий світовий рекорд на той час — 420 годин і 17 хвилин без посадки.
  • Цей рекорд перевершив попередній рекорд літака Angelino.
  • Літальний час, витривалість екіпажу й устаткування підтвердили надійність радіальних двигунів (radial engines), здатність літаків‑монопланів (в даному випадку — cabin monoplane) — що важливо: до того багато рекордів ставилися на біпланах або літаках із менш закритими кабінами.
  • Праймер для розвитку подальших рекордів, і демонстрація технологічних можливостей дозаправки в повітрі, витривалості не лише техніки, але й людей.

Після рекорду та подальші спроби

  • Рекорд Jackson та O’Brine протримався до літа 1930 року, коли був перевершений.
  • Пілоти та спонсори ставили ще амбітніші цілі (наприклад, 500 годин польоту), але з огляду на механічний знос, втома екіпажу та ресурси, літак був змушений приземлитися після досягнення 420+ годин.

Технічні характеристики літака під час рекорду

Характеристика Деталі
Модель літака Curtiss‑Robertson Robin (C‑1) “St. Louis Robin”
Двигун Curtiss Challenger radial engine (радіальний, повітряно охолоджений)
Особливості модифікації Збільшені баки пального, система дозаправки в повітрі, адаптована кабіна, стійкість двигуна під довгу роботу, мінімізація зношення.

Обмеження та труднощі

  • Фізична і психологічна втома екіпажу — перебування в кабіні більше 17 днів при дуже обмеженому просторі, з повсякденними обов’язками з обслуговування, дозаправки, механіки.
  • Механічний знос: двигун, система пального, кріплення шлангів, елементи контролю двигуна піддавалися надзвичайним умовам через безперервну роботу, перепади температур, вібрації.
  • Погодні умови: рух у повітрі, зустрічний або боковий вітер, можливі грози чи опади, які могли утруднити дозаправку або спровокувати пошкодження.
  • Логістика дозаправки: потреба літака‑дозаправника (чи літаючого або підтримуючого) з достатнім запасом пального, точне з’єднання в повітрі, безпечне передавання пального та іншого з пакунків чи шлангів.

Політ Dale Jackson та Forest O’Brine на літаку St. Louis Robin у липні 1929 року — одна з яскравих сторінок історії авіації в еру рекордів. Це був не просто “рекорд тривалості” — це вияв технічного прогресу, віри в надійність авіаційної техніки, розвиток ідей дозаправки в повітрі, витримки екіпажу. Рекорд підтвердив, що моно­плани з капінними кабінами і радіальними двигунами здатні виконувати надзвичайно тривалі польоти без посадки, якщо є належна підтримка. Хоч цей рекорд і був згодом побитий, він залишив по собі спадщину — як доказ того, що межі можливого поступово зсуваються.

Дещо інше: