QF-4 Phantom II — сімейство безпілотних літаків-мішеней, створених шляхом переобладнання багатоцільових винищувачів McDonnell Douglas F-4 Phantom II. Вони використовувалися Повітряними силами США, а також Військово-морськими силами й Корпусом морської піхоти США для випробувань авіаційного озброєння, зенітних ракетних комплексів, систем протиповітряної оборони та підготовки бойових підрозділів.

На відміну від більшості безпілотних мішеней, QF-4 були повнорозмірними надзвуковими літаками, здатними виконувати складні бойові маневри та імітувати характеристики сучасних винищувачів противника. Вони могли літати як без екіпажу, так і з пілотом на борту, що робило їх унікальними серед безпілотних літальних апаратів свого часу.

Передумови створення

До кінця 1980-х років американські військові поступово виводили з експлуатації винищувачі F-4 Phantom II. Одночасно виникла потреба замінити застарілі безпілотні мішені QF-106 Delta Dart, які використовувалися для випробувань нових ракет класу «повітря—повітря» і «земля—повітря».

У зв’язку з великою кількістю списаних літаків F-4 було прийнято рішення переобладнати їх у дистанційно керовані повнорозмірні мішені. Роботи з конверсії стартували на початку 1990-х років, а початкової оперативної готовності (Initial Operational Capability) програма досягла у 1997 році.

Розроблення програми

Головним виконавцем програми стала компанія BAE Systems, яка виконувала модернізацію літаків на своєму підприємстві в Мохаве (штат Каліфорнія). Доопрацювання включало встановлення:

  • цифрової системи дистанційного керування;
  • автопілота;
  • телеметричної апаратури;
  • системи контролю польоту;
  • обладнання для програмованих маневрів;
  • систем самоліквідації;
  • обладнання для імітації засобів радіоелектронної боротьби.

Кожна модернізація тривала приблизно шість місяців. Загалом було переобладнано 314 літаків F-4 та RF-4 у варіанти QF-4 і QRF-4.

Конструкція

Конструктивно QF-4 майже повністю зберігав базовий літак F-4 Phantom II.

Основними змінами стали:

  • система дистанційного керування;
  • цифровий автопілот;
  • телеметрична система передавання параметрів польоту;
  • обладнання контролю польоту з наземного пункту;
  • система аварійного знищення літака;
  • можливість автоматичного виконання запрограмованого маршруту;
  • обладнання для постановки електронних та інфрачервоних перешкод.

Попри безпілотний режим, кабіна екіпажу залишалася повністю працездатною. Це дозволяло використовувати літак як звичайний пілотований винищувач під час перегонів, перевірок або окремих випробувань.

Принцип роботи

QF-4 міг працювати у двох режимах:

  • пілотований політ — літаком керував екіпаж;
  • безпілотний політ — керування здійснювалося з мобільної наземної станції.

Зліт і посадка могли виконуватися як пілотом, так і дистанційно. Під час бойових випробувань ракети літак, як правило, перебував без екіпажу.

Як запобіжний захід у разі втрати керування на борту встановлювався вибуховий заряд самоліквідації, який міг бути активований дистанційно. Під час відповідальних етапів польоту літак супроводжував спеціальний літак спостереження (chase aircraft).

Тактико-технічні характеристики

Основні характеристики QF-4:

  • тип — безпілотний повнорозмірний літак-мішень;
  • базова модель — F-4 Phantom II;
  • екіпаж — 0 або 2 особи;
  • довжина — 19,2 м;
  • розмах крила — 11,7 м;
  • висота — 5 м;
  • максимальна злітна маса — близько 28 т;
  • силова установка — два турбореактивні двигуни General Electric J79;
  • максимальна швидкість — близько 2 Махів (понад 2500 км/год);
  • практична стеля — понад 18 км;
  • дальність польоту — близько 2100 км.

Варіанти

Під час реалізації програми використовувалися кілька модифікацій:

  • QF-4E — переобладнаний винищувач F-4E;
  • QRF-4C — безпілотний варіант літака-розвідника RF-4C;
  • QF-4G — окремі літаки на базі модифікації Wild Weasel для спеціальних випробувань.

Усі варіанти використовували однаковий комплекс дистанційного керування.

Основні завдання

QF-4 застосовувався для:

  • випробування ракет класу «повітря—повітря»;
  • перевірки зенітних ракетних комплексів;
  • оцінювання ефективності систем ППО;
  • тестування винищувачів нового покоління;
  • перевірки роботи бортових радарів;
  • відпрацювання бойових стрільб;
  • імітації літаків противника;
  • випробувань нових засобів радіоелектронної боротьби;
  • навчання операторів систем протиповітряної оборони.

Імітація бойових літаків

На відміну від невеликих безпілотних мішеней, QF-4 мав характеристики справжнього бойового літака:

  • надзвукову швидкість;
  • високу маневреність;
  • значну ефективну площу розсіювання;
  • можливість польоту на великих висотах;
  • виконання складних бойових маневрів.

Літаки оснащувалися контейнерами постановки активних електронних перешкод, інфрачервоними пастками та іншими засобами, що дозволяло максимально реалістично моделювати сучасний повітряний бій.

Бойові випробування

Під час навчань літаки використовувалися як реальні повітряні цілі.

Після запуску ракети могли виникнути два варіанти:

  • якщо випробування вимагало повного ураження цілі, літак знищувався;
  • якщо необхідно було лише оцінити роботу систем наведення, ракету програмували на промах, після чого літак повертався на базу й використовувався повторно.

Таким чином значна частина QF-4 здійснила десятки польотів до моменту остаточного списання або знищення.

Експлуатація

Основним оператором QF-4 стала 82-га ескадрилья повітряних мішеней (82nd Aerial Targets Squadron).

Спочатку літаки базувалися на авіабазі Тіндалл (штат Флорида), а з 2015 року всі машини були переведені на авіабазу Голломан (штат Нью-Мексико), де завершували програму експлуатації. Протягом служби вони виконали понад 16 000 пілотованих і близько 600 безпілотних вильотів. Під час випробувань приблизно 250 безпілотних літаків були знищені бойовими ракетами.

Завершення програми

У міру скорочення парку F-4 було прийнято рішення замінити QF-4 більш сучасними безпілотними літаками QF-16, створеними на базі винищувача F-16 Fighting Falcon.

Останній безпілотний політ QF-4 відбувся у серпні 2016 року, а останній пілотований політ («Phinal Phlight») — 21 грудня 2016 року. Після цього літаки остаточно вивели зі складу Повітряних сил США.

Значення

QF-4 став одним із найуспішніших проєктів переобладнання бойових літаків у безпілотні системи. Завдяки використанню повнорозмірного надзвукового літака американські військові отримали можливість максимально реалістично оцінювати ефективність нових винищувачів, ракет класу «повітря—повітря», зенітних комплексів і систем управління вогнем. Програма також дозволила продовжити експлуатацію великої кількості списаних F-4 Phantom II, забезпечивши їх корисне застосування протягом майже двох десятиліть.

Цікаві факти

  • Літера Q у військовому позначенні США означає літальний апарат, переобладнаний для використання як безпілотна мішень.
  • Хоча QF-4 вважається безпілотником, більшість його польотів протягом служби виконувалася з екіпажем — для перевірок, тренувань і випробувань, тоді як без екіпажу літаки використовували переважно під час бойових стрільб.
  • 19 листопада 2013 року ВПС США отримали останній, 314-й переобладнаний QF-4.
  • Програма QF-4 встановила світовий рекорд за кількістю бойових літаків, переобладнаних у безпілотні мішені.

Дещо інше: