Panavia MRCA Tornado — багатоцільовий двомоторний надзвуковий бойовий літак зі змінною стрілоподібністю крила, спільно розроблений Великою Британією, Західною Німеччиною та Італією в рамках міжнародної програми MRCA (Multi-Role Combat Aircraft). Літак став одним із найважливіших авіаційних проєктів Європи періоду Холодної війни та протягом десятиліть був основою ударної авіації країн НАТО.

Перший політ Tornado відбувся 14 серпня 1974 року, а на озброєння він надійшов наприкінці 1970-х років. Загалом було побудовано близько 990 літаків різних модифікацій.

Історія створення

У другій половині 1960-х років військово-повітряні сили Великої Британії, Західної Німеччини та Італії потребували нового бойового літака, здатного виконувати широкий спектр завдань:

  • прорив систем протиповітряної оборони;
  • нанесення ударів по наземних цілях;
  • ведення тактичної розвідки;
  • застосування ядерної зброї;
  • перехоплення повітряних цілей.

Для реалізації проєкту було створено міжнародний консорціум Panavia Aircraft GmbH, до якого увійшли британська British Aerospace, німецька MBB та італійська Aeritalia.

Первісно літак мав назву PA-200 MRCA, але згодом отримав офіційну назву Tornado. Перший прототип піднявся в повітря 14 серпня 1974 року. Серійне виробництво розпочалося наприкінці 1970-х років.

Концепція та призначення

Основним завданням Tornado в умовах Холодної війни був прорив радянської ППО на надмалих висотах із подальшим нанесенням ударів по військових об’єктах Варшавського договору. Саме під цю концепцію була створена вся конструкція літака.

Tornado проєктувався як універсальна платформа, на основі якої могли створюватися спеціалізовані варіанти:

  • ударний літак;
  • розвідник;
  • носій протирадіолокаційних ракет;
  • перехоплювач;
  • морський ударний літак.

Конструкція

Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою з високорозташованим крилом змінної геометрії.

Основні особливості конструкції:

  • два турбореактивні двигуни;
  • крило зі змінною стрілоподібністю;
  • двомісна кабіна екіпажу;
  • цифрова система керування польотом;
  • автоматичний режим польоту з огинанням рельєфу місцевості;
  • інтегрований навігаційно-прицільний комплекс.

Значна частина польотів мала виконуватися на висотах менше ніж 100 метрів над землею, тому Tornado отримав одну з найсучасніших на свій час систем автоматичного слідування рельєфу.

Крило змінної стрілоподібності

Найхарактернішою рисою літака стало крило зі змінною геометрією.

Кути стрілоподібності:

  • 25° — для зльоту та посадки;
  • проміжні положення — для крейсерського польоту;
  • до 67° — для польоту на надзвукових швидкостях.

Така конструкція дозволяла поєднати:

  • високу швидкість;
  • хороші злітно-посадкові характеристики;
  • високу стійкість на малих висотах;
  • значну бойову вантажопідйомність.

Екіпаж

Екіпаж Tornado складається з двох осіб:

  • пілот;
  • штурман-оператор систем озброєння (WSO).

Таке компонування дозволяло ефективно виконувати складні ударні місії за будь-яких погодних умов.

Силова установка

Усі серійні Tornado оснащувалися двома турбореактивними двигунами:

Turbo-Union RB199.

Залежно від модифікації тяга двигуна становила:

  • близько 38 кН без форсажу;
  • до 71 кН на форсажному режимі.

Авіоніка

Для свого часу Tornado мав надзвичайно сучасне обладнання:

  • радар слідування рельєфу;
  • інерціальну навігаційну систему;
  • цифрові обчислювачі;
  • автоматичний комплекс наведення;
  • систему дозаправлення в повітрі;
  • систему попередження про радіолокаційне опромінення.

Саме високий рівень автоматизації дозволяв виконувати польоти на надмалих висотах уночі та за складних погодних умов.

Озброєння

Типове озброєння Tornado IDS включало:

  • 2 гармати Mauser BK-27 калібру 27 мм;
  • керовані ракети класу «повітря — повітря»;
  • керовані ракети класу «повітря — земля»;
  • протирадіолокаційні ракети;
  • протикорабельні ракети;
  • керовані та некеровані бомби;
  • касетні боєприпаси;
  • ядерні авіабомби НАТО.

Максимальна бойова маса підвішеного озброєння перевищувала 9 тонн.

Основні модифікації

Tornado IDS

IDS (Interdiction/Strike) — базова ударна модифікація.

Призначалася для:

  • ударів по наземних цілях;
  • прориву ППО;
  • тактичної розвідки;
  • морських ударів.

Саме IDS став наймасовішим варіантом літака.

Tornado GR.1

Британська версія IDS.

Використовувалася Королівськими ВПС Великої Британії як основний ударний літак у 1980–1990-х роках.

Tornado GR.4

Глибоко модернізована британська версія.

Отримала:

  • нову авіоніку;
  • сучасні системи наведення;
  • можливість застосування високоточної зброї;
  • модернізовані прицільні контейнери.

Tornado ADV

ADV (Air Defence Variant) — спеціалізований винищувач-перехоплювач.

Основні відмінності:

  • подовжений фюзеляж;
  • радар Foxhunter;
  • збільшений запас пального;
  • ракети великої дальності Skyflash та AIM-120.

У британських ВПС експлуатувався під позначеннями F.2 та F.3.

Tornado ECR

ECR (Electronic Combat and Reconnaissance) — літак радіоелектронної боротьби та придушення ППО.

Призначався для:

  • виявлення радарів противника;
  • постановки перешкод;
  • застосування протирадіолокаційних ракет AGM-88 HARM;
  • ведення радіотехнічної розвідки.

Ця модифікація перебуває на озброєнні Німеччини та Італії навіть у XXI столітті.

Льотно-технічні характеристики (Tornado IDS)

Параметр Значення
Екіпаж 2 особи
Довжина 16,72 м
Висота 5,95 м
Розмах крила (мін.) 8,60 м
Розмах крила (макс.) 13,91 м
Максимальна злітна маса до 27 961 кг
Двигуни 2 × Turbo-Union RB199
Максимальна швидкість понад М = 2,2
Практична стеля понад 15 000 м
Дальність польоту до 3 800 км
Озброєння 2 × 27-мм гармати та широкий спектр ракетно-бомбового озброєння

Бойове застосування

Операція «Буря в пустелі»

Найвідомішим бойовим випробуванням Tornado стала війна в Перській затоці 1991 року.

Літаки Великої Британії, Саудівської Аравії та Італії виконували:

  • удари по аеродромах;
  • знищення ракетних позицій;
  • придушення ППО;
  • розвідку.

Початково Tornado діяли на надмалих висотах, однак через значні втрати тактика була змінена на завдання ударів із середніх висот високоточною зброєю.

Балкани

У 1990-х роках Tornado брали участь у:

  • операції над Боснією;
  • війні в Косові;
  • повітряній кампанії НАТО проти Югославії.

Афганістан

Після 2001 року британські та італійські Tornado використовувалися для:

  • повітряної підтримки військ;
  • розвідки;
  • високоточних ударів.

Ірак

У 2003 році Tornado знову активно застосовувалися під час вторгнення коаліції в Ірак.

Лівія

У 2011 році літаки Tornado брали участь в операції НАТО проти режиму Муаммара Каддафі, виконуючи удари високоточною зброєю по військових об’єктах.

Країни-експлуатанти

Tornado перебував або перебуває на озброєнні:

  • Великої Британії;
  • Німеччини;
  • Італії;
  • Саудівської Аравії.

Саудівська Аравія стала єдиним експортним замовником літака.

Виробництво

Серійне виробництво тривало з 1979 по 1998 рік.

За різними джерелами було побудовано від 990 до 992 літаків усіх модифікацій:

  • близько 745 Tornado IDS;
  • 194 Tornado ADV;
  • 51 Tornado ECR.

Значення в історії авіації

Panavia Tornado став одним із найуспішніших європейських бойових літаків другої половини XX століття. Він був першим великим спільним авіаційним проєктом Західної Європи, довів ефективність міжнародної кооперації у створенні складної військової техніки та став основою ударної авіації НАТО протягом понад чотирьох десятиліть. Завдяки поєднанню надзвукової швидкості, польоту на надмалих висотах, високоточного озброєння та спеціалізованих модифікацій Tornado залишив помітний слід в історії світової військової авіації.

Дещо інше: