Система протиракетної оборони (ПРО) А-135 була розроблена для захисту Москви та Центрального промислового району СРСР від балістичних ракет. Вона є вдосконаленням попередньої системи А-35, розробленої в середині 1960-х років. Система А-135 складається з двох основних ешелонів перехоплення: дальнього та ближнього.
Основні компоненти та етапи розробки:
ПРО А-35 – це перша система, що виконувала функції оборони від балістичних ракет, однак вона була недостатньо ефективною в умовах розвитку нових видів ракет. Тому в середині 1960-х років почалась робота над створенням нового комплексу ПРО, що привело до появи А-135.
Концепція системи А-135 почала розроблятися на початку 1970-х років під керівництвом головного конструктора А.Г. Басистова. Вона включала двоешелонну систему захисту, де дальній ешелон мав знищувати ракети на великих відстанях, а ближній — перехоплювати їх вже після входу в атмосферу.
Протиракети ПРС-1/53Т6 – одна з ключових складових системи, була створена для ближнього перехоплення ракет. Вона мала високі швидкості та здатність ефективно діяти на великих відстанях від цілі.
Радіолокаційна система «Дон-2Н» – головний елемент системи, яка забезпечує виявлення, супровід і наведення протиракет. Ця РЛС з фазованими антенними гратами була здатна забезпечити точне визначення траєкторії цілей навіть за умов складних перешкод.
Випробування: Останні етапи випробувань системи були досить складними. Наприклад, на перших етапах випробувань ракети зазнавали технічних проблем через погану конструкцію, що призводило до їх руйнування. Однак після численних модифікацій, починаючи з 1981 року, система досягла високої точності і ефективності.
Модернізація: Протягом 1990-х років система А-135 була модернізована для підвищення її ефективності. Включаючи розширення зони ураження та додавання нових типів ракет, система була удосконалена для боротьби з новими типами балістичних ракет, зокрема такими, що маневрують.
Завершення та статус:
У 1995 році система була поставлена на бойове чергування, а в 1996 році офіційно прийнята на озброєння.
У 2006 році ракети 51Т6 були зняті з озброєння, але протиракети 53Т6 продовжують залишатися основним компонентом системи ПРО.
Призначення: Станція призначена для виявлення та супроводження ракет і космічних об’єктів. Вона забезпечує одночасний огляд верхньої півсфери в зоні відповідальності.
Конструкція: Встановлена на спеціальній інженерній споруді, що має вигляд чотирикутної піраміди, розміщеній у стаціонарних наземних комплексах. Станція оснащена крупномодульними фазованими антенними решітками, що дозволяє точне управління характеристиками діаграм спрямованості.
Використання: Під час навчальних стрільб станція виконує тренувальні завдання з ураження балістичних ракет, що імітують реальні бойові умови. Система працює в режимі реального часу, під час якого відбуваються тренування у реальних географічних умовах.
Унікальні можливості: Відомо, що МРЛС “Дон-2Н” змогла виявити космічні об’єкти на відстані до 2000 км, включаючи мікросупутники розміру 5 см, що є унікальною здатністю серед інших радіолокаційних станцій.
Протиракетна система 53Т6
Боєзаряд: Для вирішення проблем системи протиракетної оборони (ПРО) були розроблені спеціальні ядерні заряди з термоядерними реакціями. Ці заряди мають високу ефективність у боротьбі з ракетними загрозами.
Ракета 53Т6: Має можливість використання ядерних боєзарядів з підвищеним виходом нейтронів, що дозволяє ефективно знищувати цілі навіть за складних умов. Заряди для цієї ракети було розроблено в ВНДІЕФ.
Шахтна пускова установка: Протиракетна система базується на спеціальних шахтних пускових установках (ШПУ), які дозволяють швидко і ефективно запускати ракети, навіть у найскладніших умовах. Старт ракети відбувається дуже швидко, завдяки високій тягоозброєності ракети та механізму для відкриття шахти за кілька секунд.
Технічні особливості та експлуатація:
Пускова установка: Для запуску ракети 53Т6 використовується спеціальний транспортно-пусковий контейнер (ТПК), який забезпечує необхідні умови зберігання та транспортування ракети, включаючи систему підігріву для зимових умов. Пуск ракети здійснюється з герметичного контейнера, що забезпечує надійність при зберіганні ракети.
Транспортування та перевірка: Для транспортування ракети використовуються спеціальні машини (наприклад, 5Т93 на шасі МАЗ-543М), а також автоматизовані контрольно-випробувальні станції для перевірки технічного стану ракет.
Розвиток та випробування:
Протягом 70-80-х років XX століття велися активні роботи над створенням і тестуванням ядерних боєзарядів, які мали особливі характеристики для ефективного знищення цілей за допомогою ядерного вибуху. Також проводились численні ядерні випробування, зокрема на Семипалатинському полігоні, щоб удосконалити ці технології для потреб ПРО.
Характеристики двигуна та ракети
Параметр
Значення
Довжина двигуна без сопла (м)
7
Тяга двигуна (т)
1000
Час роботи двигуна (с)
4
Довжина ракети (м)
~ 12
Діаметр ракети (м)
~ 1,7-1,8
Маса ракети (кг)
10000
Маса ГЧ (кг)
~ 700
Маса БЧ (кг)
~ 150
Дальність дії ракети (км)
80-100
Висота поразки (км)
5-30
Швидкість ракети (км/с)
5,5
Скоропідйомність на висоту 30 км (км/с)
6
Час розгону до максимальної швидкості (с)
4
Час виходу з шахти з моменту запуску (с)
0,4
Максимальні навантаження (g)
– Поздовжнє
210g
– Поперечне
90g
Тактико-технічні характеристики РЛС “Дон-2Н”
Параметр
Значення
Діаметр антени (м)
16
Випромінювана потужність (МВт)
250
Дальність виявлення балістичних цілей (км)
1200-1500 (до 3700)
Дальність виявлення космічних цілей (км)
600-1000
Кут огляду по азимуту (град)
360
Точність виміру координат
– По дальності (м)
200 (100 після модернізації)
– По розі місця (град)**
0,06 (0,02-0,04 після модернізації)
Кількість одночасно супроводжуваних балістичних цілей