Стратегічний ракетний комплекс 15П015 (МР-УР100) з ракетою 15А15, відомий також під позначенням SS-17 Mod.1,2 на Заході, був важливою складовою частиною ядерного арсеналу Радянського Союзу в період Холодної війни. Розробка цього комплексу була ініційована постановою уряду СРСР від 1970 року, з метою модернізації наявного ракетного комплексу УР-100, що вже знаходився на бойовому чергуванні.
Ось основні моменти, що характеризують цей ракетний комплекс:
1. Конструкція та технології ракети 15А15
- Тип ракети: Двоступінчаста міжконтинентальна балістична ракета легкого класу тандемної схеми.
- Технічні характеристики: Ракета мала два ступені з діаметром першого ступеня 2.25 м і другого – 2.1 м. Це було збільшення порівняно з попередньою ракетою УР-100.
- Головна частина: Ракета була оснащена роздільною головною частиною, яка могла мати від 1 до 4 бойових блоків з потужністю до 0.4 Мт кожен або одну моноблочну ГЧ з 3.4 Мт.
- Система управління: Використовувалась інерційна автономна система управління, яка забезпечувала високу точність наведення, що дозволяло здійснювати корекцію курсу в процесі польоту ракети. Система була розроблена на базі обчислювальної техніки, яка забезпечувала автоматичне введення поправок.
2. Ракетний комплекс та його застосування
- Пускова установка: Старт ракети здійснювався з шахтної пускової установки (ШПУ), що була захищена від зовнішніх ядерних впливів. Пуск був мінометним, з транспортно-пускового контейнера (ТПК), що забезпечувало високий рівень захищеності та зручність експлуатації.
- Уніфікація: Комплекс мав уніфіковані системи, що дозволяло значно зменшити витрати на виробництво та обслуговування. Це стосувалося як самих ракет, так і пускових установок та командних пунктів.
- Модернізація: У 1979 році була розпочата заміна старих ракет на модернізовані варіанти 15А16 (МР-УР100УТТХ), які мали покращені характеристики та підвищену надійність.
3. Системи подолання ПРО
- Як і інші радянські ракети, УР-100 мала засоби подолання протиракетної оборони (ПРО). Це включало в себе використання різних типів імітаційних цілей для заплутування противника та збільшення шансів на успішне досягнення цілі.
4. Пускова установка та її характеристики
- Шахтна установка: 15П015 використовувала автоматизовані одиночні пускові установки, що забезпечували захист від зовнішніх загроз, а також високий рівень надійності та стійкості до ядерного впливу. Пускові установки були розташовані на відстані 6-8 км одна від одної.
- Паливна система: Вона була оснащена хімічним попереднім наддувом паливних баків і новими пристроями, що забезпечували мінімальні залишки палива, збільшуючи ефективність ракети.
5. Транспортно-пусковий контейнер
- Транспортно-пусковий контейнер мав складні технологічні вимоги, адже його потрібно було виготовити з високою точністю для забезпечення герметичності та збереження ракети в належному стані під час транспортування.
6. Процес запуску та експлуатація
- Процес запуску включав складну підготовку ракети до пуску, що включала транспортування контейнера до пускової установки, заправку ракети та приєднання бойової частини. Всі ці операції здійснювались без участі особового складу в небезпечних зонах.
7. Кінець служби комплексу
- З середини 80-х років почалась програма по заміні ракет цього типу на більш нові і потужні комплекси. На момент підписання Договору СНО-1 в 1991 році залишилось лише 47 таких ракет, а вже до 1995 року ракети 15А15 були виведені з бойового чергування та ліквідовані.
Ракетний комплекс 15П015 з ракетою 15А15 став важливою частиною стратегічного ядерного арсеналу СРСР у 1970-80-ті роки і відіграв значну роль у забезпеченні національної безпеки в умовах холодної війни. Він став символом радянської технологічної потужності та мав великий вплив на розвиток ракетних технологій того часу. з ракетою 15А15, відомий також під позначенням SS-17 Mod.1,2 на Заході, був важливою складовою частиною ядерного арсеналу Радянського Союзу в період Холодної війни. Розробка цього комплексу була ініційована постановою уряду СРСР від 1970 року, з метою модернізації наявного ракетного комплексу УР-100, що вже знаходився на бойовому чергуванні.
Ось основні моменти, що характеризують цей ракетний комплекс:
1. Конструкція та технології ракети 15А15
- Тип ракети: Двоступінчаста міжконтинентальна балістична ракета легкого класу тандемної схеми.
- Технічні характеристики: Ракета мала два ступені з діаметром першого ступеня 2.25 м і другого – 2.1 м. Це було збільшення порівняно з попередньою ракетою УР-100.
- Головна частина: Ракета була оснащена роздільною головною частиною, яка могла мати від 1 до 4 бойових блоків з потужністю до 0.4 Мт кожен або одну моноблочну ГЧ з 3.4 Мт.
- Система управління: Використовувалась інерційна автономна система управління, яка забезпечувала високу точність наведення, що дозволяло здійснювати корекцію курсу в процесі польоту ракети. Система була розроблена на базі обчислювальної техніки, яка забезпечувала автоматичне введення поправок.
2. Ракетний комплекс та його застосування
- Пускова установка: Старт ракети здійснювався з шахтної пускової установки (ШПУ), що була захищена від зовнішніх ядерних впливів. Пуск був мінометним, з транспортно-пускового контейнера (ТПК), що забезпечувало високий рівень захищеності та зручність експлуатації.
- Уніфікація: Комплекс мав уніфіковані системи, що дозволяло значно зменшити витрати на виробництво та обслуговування. Це стосувалося як самих ракет, так і пускових установок та командних пунктів.
- Модернізація: У 1979 році була розпочата заміна старих ракет на модернізовані варіанти 15А16 (МР-УР100УТТХ), які мали покращені характеристики та підвищену надійність.
3. Системи подолання ПРО
- Як і інші радянські ракети, УР-100 мала засоби подолання протиракетної оборони (ПРО). Це включало в себе використання різних типів імітаційних цілей для заплутування противника та збільшення шансів на успішне досягнення цілі.
4. Пускова установка та її характеристики
- Шахтна установка: 15П015 використовувала автоматизовані одиночні пускові установки, що забезпечували захист від зовнішніх загроз, а також високий рівень надійності та стійкості до ядерного впливу. Пускові установки були розташовані на відстані 6-8 км одна від одної.
- Паливна система: Вона була оснащена хімічним попереднім наддувом паливних баків і новими пристроями, що забезпечували мінімальні залишки палива, збільшуючи ефективність ракети.
5. Транспортно-пусковий контейнер
- Транспортно-пусковий контейнер мав складні технологічні вимоги, адже його потрібно було виготовити з високою точністю для забезпечення герметичності та збереження ракети в належному стані під час транспортування.
6. Процес запуску та експлуатація
- Процес запуску включав складну підготовку ракети до пуску, що включала транспортування контейнера до пускової установки, заправку ракети та приєднання бойової частини. Всі ці операції здійснювались без участі особового складу в небезпечних зонах.
7. Кінець служби комплексу
- З середини 80-х років почалась програма по заміні ракет цього типу на більш нові і потужні комплекси. На момент підписання Договору СНО-1 в 1991 році залишилось лише 47 таких ракет, а вже до 1995 року ракети 15А15 були виведені з бойового чергування та ліквідовані.
Технічні характеристики
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Прицільна дальність стрільби (км) | |
| – максимальна з РГЧ | 10250 |
| – максимальна з моноблочною ГЧ | 10320 |
| – мінімальна | 1000 |
| Точність стрільби (на дальність 10000 км), км | ±1.6 |
| Район розведення ББ, км | 200 х 100 |
| Боєздатність, с | 80 |
| Гарантійний термін на бойовому чергуванні, років | 10 (при регламенті 1 раз на 3 роки) |
| Ракета 15А15 | |
| Стартова вага ракети (тс) | 71.2 |
| Вага головної частини (кгс) | 2100 |
| Політна надійність | 0.957 |
| Діаметр, м | 2.25 |
| Довжина, м | 22.51 |
| Характеристики ДК | |
| Тяга ДУ (на землі / в порожнечі), тс | |
| – основного двигуна I ступеня | 117 / 126 |
| – рульового двигуна I ступеня | 28 / 33 |
| – II ступеня | – / 14.5 |
| Питомий імпульс ДК в порожнечі, с | |
| – I ступінь | 318.5 |
| – II ступінь | 330.5 |
Ракетний комплекс 15П015 з ракетою 15А15 став важливою частиною стратегічного ядерного арсеналу СРСР у 1970-80-ті роки і відіграв значну роль у забезпеченні національної безпеки в умовах холодної війни. Він став символом радянської технологічної потужності та мав великий вплив на розвиток ракетних технологій того часу.