Міжконтинентальна балістична ракета XMGM-134A Midgetman була частиною амбіційного американського проекту створення нової поколінь мобільних ядерних ракет. Розробка цієї ракети була ініційована в середині 1980-х років, після того як комісія під головуванням генерала Б. Скоукрофта визначила потребу у новому типі ракет для забезпечення мобільного, стійкого і дешевшого ракетного угруповання. Це була відповідь на загрози, які існували для статичних ядерних ракет, таких як “Minuteman”, і вона була спрямована на розробку твердопаливної ракети з покращеними характеристиками.
Історія розробки:
Процес почався в середині 1980-х років, після того як в 1983 році було схвалено розробку програми Small Intercontinental Ballistic Missile (SICBM). Вибір був зроблений на користь мобільної ракети з високою живучістю і здатністю змінювати позиції. Розробку здійснювали кілька великих аерокосмічних компаній, таких як Boeing, General Dynamics, Martin Marietta та McDonnell-Douglas.
Проект ракети передбачав використання сучасних технологій: твердопаливних двигунів, новітніх електронних систем та бойових блоків. Ракета мала важити близько 16,78 тонн і бути оснащена потужним бойовим блоком W-87-1. Прототипи мобільних пускових установок (МПУ) також розроблялися в рамках цього проекту, щоб забезпечити мобільність ракети та її здатність запускатися з різних місць.
Випробування та проблеми:
Роботи над ракетою супроводжувалися різними технічними труднощами, зокрема проблемами з двигунами другого ступеня та системами живлення, що призводило до затримок у випробуваннях. Перші випробування ракети відбулися в 1989 році, але вони закінчилися неуспішно через технічні неполадки. Тільки у 1991 році ракета була успішно запущена, продемонструвавши високі показники точності.
Фінансування та закриття програми:
Програма Midgetman зіткнулася з фінансовими труднощами. Початково планувалося розгорнути до 500 ракет до кінця 1999 року, але фінансові труднощі і зміни в міжнародній обстановці (зокрема, підписання договору СНО-1) призвели до скорочення бюджету і в кінцевому підсумку до закриття програми в 1992 році. Міністерство оборони США навіть переглядало можливість продовження робіт по новій ракети до 1997 року, однак фінансування було обмежене, а в 1991 році стало очевидним, що розгортання ракет не буде здійснене.
- Матеріали конструкції:
- Використання графітоепоксидних матеріалів для маршових ступенів та перехідних відсіків значно знижувало інертну масу, що сприяло покращенню ефективності ракети.
- Вуглецево-армовані матеріали для сопел і корпусів дозволяли підвищити енергомасову досконалість та стійкість до ерозії.
- Особливе каучукоподібне покриття на зовнішній поверхні ракети забезпечувало захист від ПФЯВ і аеродинамічного нагріву.
- Система управління:
- Ракета оснащена інерційною системою управління “Modified Advanced Inertial Reference Sphere” (Mod AIRS), що дозволяє забезпечити високу точність польоту навіть на активних ділянках траєкторії.
- Система управління включала рідинні двигуни для орієнтації ГЧ і двигуни великої тяги для маршових ступенів, використовуючи гідразин як монопаливо.
- Відмова від традиційної кабельної мережі на користь оптоволоконних ліній також була новаторським рішенням.
- Особливості бойового оснащення:
- Бойовий блок Mk21 використовувався в якості головного боєприпасу і розміщувався на спеціальній платформі.
- Газові картриджі використовувались для відокремлення бойового блоку з мінімальними збуреннями, що дозволяло підвищити точність.
- Мобільність і пускова установка:
- Мінометна схема старту та використання чотиривісного тягача з напівпричепом забезпечувало можливість швидкого розгортання системи.
- Транспортно-пускові контейнери (ТПК) мали багатофункціональне покриття для захисту від ядерного вибуху, а сам контейнер мав особливу систему амортизації.
- Проблеми та удосконалення:
- Як зазначено в описі, деякі технічні рішення не виправдали себе, зокрема з матеріалами для соплових блоків та внутрішнього теплозахисту РДТТ. Це призвело до необхідності повернення до алюмінієвих сплавів для корпусів АБР.
- У результаті ці зміни призвели до збільшення маси ракети до 17,28 т та зниження дальності стрільбм до 11100 км.
Характеристики ракети
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Дальність стрільбм, км | 11,400 |
| Маса ракети стартова, т | 16,78 |
| Довжина ракети в зборі, м | 14,02 |
| Діаметр ракети, м | 1,17 |
| Тяга двигуна 1-го ступеня на рівні моря, кН | 979 |
| Час роботи 1-го ступеня, з | 60 |
| Маса РДТТ 1-го ступеня в зборі (без хвостового та сполучного відсіків), т | 8,5 |
| Тяга 2-го ступеня у вакуумі, кН | 227 |
| Час роботи 2-го ступеня, з | 44 |
| Маса РДТТ 2-го ступеня у зборі (без сполучного відсіку), т | 3,2 |
| Маса РДТТ 3-го ступеня в зборі, т | 1,5 |
| Тип бойового оснащення | моноблочна, термоядерна ГЧ, з КСП ПРО |
| Потужність ББ, кт | 475 |
| Маса бойового оснащення, т | 0,55 |
| КВО, м | 90 |
| Маса БГРК (ETU) у зборі, т | 108,41 |
| Максимальна вантажопідйомність БГРК (ETU), т | 36,29 |
| Довжина БГРК (ETU), м | 34 |