Ракета Х-22 (комплекс К-22) була розроблена в Радянському Союзі як потужна і далекобійна авіаційна ракета для ураження різноманітних цілей, включаючи великі військові кораблі та об’єкти на землі.

Історія розробки

  • Розробка ракети Х-22 була ініційована в середині 60-х років, за Постановою Ради Міністрів СРСР від 1961 року, і була реалізована МКБ “Райдуга”, з головним конструктором А.Я. Березняком.
  • Випробування ракети почалися в 1962 році, а її бойове застосування стало можливим в кінці 60-х, після завершення державних випробувань.

Технічні характеристики

  • Модифікації ракети: Х-22 розроблялася в кількох варіантах, включаючи активні, пасивні і інерційно-наводяться системи.
  • Система наведення: Ракета мала різні варіанти навігації, зокрема активну та пасивну радіолокаційну систему, а також інерційну систему управління.
  • Дальність: Дальність ураження могла досягати 600 км, що дозволяло літаку здійснювати атаки на великій відстані.
  • Швидкість: Ракета була надзвуковою, здатною досягати швидкості близько 4,5 Маха.
  • Бойова частина: Могла бути оснащена ядерним або звичайним боєзарядом.

Літак-носій

  • Х-22 розроблялася для запуску з бомбардувальників, таких як Ту-22, Ту-22М, а також для переозброєння літаків Ту-95.
  • Ту-22М3, один із основних носіїв цієї ракети, був оснащений сучасними радіолокаційними системами для забезпечення високої точності наведення.

Проблеми та обмеження

  • У перші роки експлуатації ракета зіткнулася з низкою технічних проблем, зокрема з надійністю компонентів, які часто виходили з ладу після кількох запусків.
  • Механізм управління мав проблеми з забезпеченням стабільної роботи, особливо в умовах екстремальних температур або забруднення атмосфери в відсіках управління.

Модернізація

  • З розвитком технологій були створені нові варіанти ракети, такі як Х-22М, з удосконаленими системами наведення, які дозволяли поліпшити точність ураження і розширити можливості бойового застосування.
  • Х-22М3, модернізована версія ракети, стала ще більш ефективною завдяки новому двигуну, покращеній радіолокаційній системі та можливості запуску з різних траєкторій.
  1. Планер та матеріали: Планер Х-22 розроблений з використанням високоміцних нержавіючих сталей і титану для витримування високих теплових навантажень, що виникають під час польоту. Високі температури, які досягали 350-420°C, вимагали використання спеціальних матеріалів, таких як нержавіючі сталі, титанові сплави та особливі термостійкі клеї для виготовлення обтічників.
  2. Конструкція фюзеляжу та відсіків: Фюзеляж ракети складався з чотирьох відсіків, розташованих у такий спосіб, щоб оптимально розмістити системи управління, палива, електроживлення та бойову частину. У носовому відсіку була розміщена головка самонаведення (ГСН), а в хвостовому — турбонасосний агрегат силової установки та рідинний ракетний двигун (ЖРД) Р201-300.
  3. Конструкція крила та оперення: Х-22 мала трикутне крило зі стрілоподібністю 75°, що дозволяло забезпечити потрібні аеродинамічні характеристики при високих швидкостях. Крилова конструкція була розроблена з багатолонжеронним каркасом і товстостінною обшивкою для забезпечення необхідної міцності та жорсткості.
  4. Головка самонаведення та система управління: Ракета мала активну головку самонаведення (РГСН) для захоплення та супроводу цілей. Система управління включала автопілот, а також гідравлічні рульові приводи для корекції курсу ракети. В системі управління використовувалися потужні гідроакумулятори для забезпечення роботи кермових механізмів.
  5. Паливна система та двигун: Ракета Х-22 використовувала двокамерний рідинний ракетний двигун Р201-300, розроблений ОКБ-300. Двигун мав стартову та маршову камери з різними характеристиками тяги, що дозволяло ефективно управляти польотом ракети.
  6. Варіанти бойових частин: Х-22 могла оснащуватися різними типами бойових частин, зокрема ядерними або звичайними фугасними та кумулятивними зарядами, що дозволяло використовувати ракету для різних типів цілей. Модифікація Х-22ПСІ, наприклад, була призначена для ураження цілей за заданими координатами.
  7. Транспорт та пускові установки: Ракета перевозилася на спеціальному аеродромному транспортному візку АТ-22, а для її підвіски на літаку використовувалися спеціальні балкові утримувачі. Пускові установки були розроблені для запуску ракети з літаків носіїв.

Характеристики ракет Х-22

Параметр Х-22 Х-22П Х-22ПСІ Х-22М Х-22МА Х-22МП Х-22Н Х-22НА
Довжина, м 11.65-11.67 11.67 11.67 11.67 11.67 11.67 11.67 11.67
Розмах крила, м 2.99-3.0 3.2 3.2 3.2 3.2 3.2 3.2 3.2
Діаметр фюзеляжу, м 0.9-0.92 0.92 0.92 0.92 0.92 0.92 0.92 0.92
Висота ракети, м 1.81 (зі складеним кілем) 1.81 (зі складеним кілем) 1.81 (зі складеним кілем) 1.81 (зі складеним кілем) 1.81 (зі складеним кілем) 1.81 (зі складеним кілем) 1.81 (зі складеним кілем) 1.81 (зі складеним кілем)
Стартова вага, кг 5635-5780 5900 5900-6000 5900 5900 5900 5900 5900
Вага БЧ, кг 630-900 – 930-950 – 930-950 – 930-950 –
Система наведення АРЛГСН ПРЛГСН інерц. ПСІ інерц. + АРЛГСН інерц. інерц. + ПРЛГСН інерц. + АРЛГСН інерц. + корекція по рельєфу
Висота польоту, км 22.5-25 22.5-25 22.5-25 22.5-25 22.5-25 22.5-25 22.5-25 22.5-25
Дальність стрільбм, км 140-300 (460-600) 300-400 300-400 (560) 300-400 140-300 (460-600) 140-300 (460-600) 140-300 (460-600) 140-300 (460-600)
Висота застосування, км 10-14 (11-12) (для М-56-21) 10 (11-12) 10 (11-12) до 14 до 14 до 14 11-12 1-13
Швидкість польоту, М 3.5-4.6М 4-6 М 4-6 М 4-6 М 4-6 М 4-6 М 4-6 М 4-6 М
Літак-носій 105А, Ту-22К, Ту-95К-22, Ту-106К, 3М, М-52, М-56 105А, Ту-22К, Ту-95К-22, Ту-106К Ту-22К, Ту-95К-22, Ту-135, Ту-22М Ту-22КД, Ту-22М Ту-22К, Ту-22ККД, Ту-22М Ту-22КД, Ту-22КД Ту-22М2, Ту-22М3, Ту-95К-22 Ту-22М2, Ту-22М3, Ту-95К-22

Швидкість літака-носія, км/год

Швидкість літака-носія (км/год) 950 1400 1720
Висота пуску, км 10 12 14
Дальність стрільби, км 400 500 550

Дещо інше: