Печера «Угринь» — це справжній природний скарб, розташований на південний схід від села Угринь у Тернопільській області, на схилі долини річки Млинки. Це одна з найбільших карстових печер в Україні, довжина якої сягає 3562 метрів. Вона вражає своєю величчю та багатством підземних утворень, складаючись із численних залів і коридорів, які переплітаються в складний підземний лабіринт.
Вхід до печери «Угринь» розташований у верхній частині схилу, що вже дарує першочергове відчуття загадковості, а сама печера оголошена природно-заповідним об’єктом ще в 1968 році. Площа її охоронної ділянки складає 0,25 га, а сама печера — це не просто геологічна пам’ятка, а ще й важливе місце для біологічних досліджень, адже вона служить зимовим притулком для кількох видів рукокрилих.
Історія «Угрині» почалася у 1934 році, коли місцевий вчитель Отецький, зацікавлений невеликим отвором у горі, вирішив розкопати його і натрапив на величезний підземний зал. Це стало початком її дослідження і освоєння. Через рік печеру відкрили для туристів, і з того часу вона привертала увагу не лише місцевих, а й людей з різних куточків світу. У 1959 році вчитель Михайло Біль зробив перший науковий опис печери, а в 1962 році вже був складений повний план її відомої частини.
Печера «Угринь» стала ще більш значущою у 2018 році, коли її внесли до Переліку ключових місцезнаходжень рукокрилих Європи, адже вона є важливим зимовим і міжсезонним сховищем для різних видів кажанів. Зокрема, в печері мешкають нічниці довговуха, водяна, велика, війчаста, вухань бурий і підковик малий. У зимовий період 2014/2015 років тут було зафіксовано щонайменше 120 особин, переважно нічниць великих.
Сучасні дослідження печери продовжуються. У 2018 році спелеологи Чортківського клубу «Кристал» розпочали перекартування печери, створивши детальну карту довжиною 2963 метри. А в 2019 році знайшли продовження печери і додали ще 599 метрів нових ходів, що свідчить про безмежні можливості цього підземного комплексу.
Печера «Угринь» є важливим геологічним, біологічним і природоохоронним об’єктом, а також чудовим місцем для туризму. Вона привертає не лише любителів печерних досліджень, а й науковців, зокрема біологів і геологів, які продовжують розкривати її таємниці.