Перечин — місто в Україні, адміністративний центр Перечинської міської громади Ужгородського району Закарпатської області. Місто вперше згадується у 1399 році, а статус міста було надано у 2004 році згідно з постановою Верховної Ради України.

Загальна інформація:

  • Населення: 6,7 тисяч осіб (за останніми даними).
  • Площа міста: 7,45 км².
  • Кількість вулиць: 41, два площі, шість провулків.

Географія:

  • Річки: Перечин розташований на березі річки Уж. Одним із важливих водних потоків є Домарадж (довжина — 6,6 км), що бере початок на південному сході від гори Скала (766 м) і впадає в Уж.
  • Залізниця: Через місто проходить електрифікована залізнична лінія Самбір — Ужгород, з однойменною станцією в Перечині.
  • Клімат: Місто має м’який, помірно континентальний клімат з помірним зволоженням, теплим літом та м’якою зимою.
  • Рельєф: Місто розташоване в межах Перечинської улоговини, 80% території займають гори, решта — низовини.

Відомі місцеві гори:

  • Плішка (779 м),
  • Синаторія (776 м),
  • Новосільська скала (776 м),
  • Ясіня (654 м),
  • Кичера (662 м).

Ці гори вкриті різноманітною рослинністю, а навколо утворюються мальовничі ландшафти.

Місцеві пам’ятки та природні об’єкти:

  • Дуб Унгварі Лайоша — вікове дерево, що є природною пам’яткою міста.
  • Тур’я — річка, що вливається в Уж, може бути важливою складовою для походження назви міста.

Назва міста:

Місто має кілька можливих варіантів походження назви:

  1. Злиття двох водних потоків: однією з версій є те, що назва Перечин може походити від перетину річок Уж та Тур’я, які зустрічаються неподалік від центру міста.
  2. Від прізвища землевласника: можливо, місто отримало назву від магната Переча, який був землевласником на цих територіях.
  3. З значенням “перечити” або “перечиняти”: це може означати “вирішувати спірні питання” між селами або “переробляти” щось, наприклад, землю.
  4. Прашниця або “перич”: інша версія стосується старої практики, коли село ділили на частини — «верхній» та «нижній кінець». Нижню частину називали прашницею, бо там висихали болота, утворюючи куряву, що служила сигналом для дозорців Невицького замку про наближення небезпеки.

Перечинська міська громада:

Перечинська громада була утворена в 2017 році шляхом об’єднання декількох сільських рад. Адміністративний центр громади — місто Перечин, площа громади складає 31,713 км², до її складу входять 5 населених пунктів: 1 місто та 4 села.

Перечин є важливим адміністративним, економічним і культурним центром регіону, розвивається завдяки підприємствам, торговельній мережі та філіям банків.

Історія Перечина

Найдавніше поселення на території сучасного Перечина датується пізнім палеолітом (близько 20 тис. років тому). В північно-західній частині селища, в урочищі Горби, була знайдена курганна група, що датується ранньозалізною добою, досліджена ще в 1922 році.

Перші письмові згадки про Перечин зустрічаються в грамотах, описах володінь і податкових даних, що відносяться до 1266, 1399 та 1425 років.

Містечко почало формуватися в період першої літописної згадки у зв’язку з Невицьким замком в 1317 році. Перечин став важливою частиною торгового шляху, що з’єднував Ужанську долину з Невицьким замком. Один із елементів оборонної системи — прашниця Перечина, яка подавала сигнал про наближення ворожої кінноти через підняту пилюку.

В період середньовіччя Перечин входив до складу Ужанського комітату, а пізніше був під владою різних феодалів. Наприкінці XIII століття комітат контролювався Пете, керівником повстання проти угорського короля Карла Роберта, а після придушення повстання — родом Другетів. Перечин входив до складу Невицької домінії з 1323 до 1691 року.

У 1599 році в Перечині було вже 65 господарств, і містечко відоме в латинських джерелах під назвами «Perech», «Perechnje», «Pereche». Історія міста також пов’язана з відомими повстанцями-куруцами, такими як Волкай, Пастеляк і Іван Беца, які брали участь у селянських війнах в Угорщині.

У 1672 році війська Імре Текелі, правителя Верхньої Угорщини, спалили багато будинків у Перечині, а в 1692—1693 роках місто пережило нашестя сарани. Однак, попри ці труднощі, Перечин розвивався і став одним із найбільших містечок Ужанщини наприкінці XVI — на початку XVII століття.

Нові етапи розвитку

У XVIII столітті Перечин пережив економічні труднощі через неврожайні роки, поширення холери та війну 1703—1711 років, що призвели до різкого скорочення населення. Відзначено період, коли кількість господарств у податкових списках складала лише шість селянських і чотири желярські.

У XVIII столітті місто стало центром Тур’янської долини, а після поділу Ужанського комітату на два дистрикти в 1631 році, Перечин став частиною дистрикту Тур’янської долини.

Промисловість і економічний розвиток

У кінці XVIII — XIX століттях Перечин активно включався в ринкові відносини завдяки своїм природним ресурсам, таким як праліси та корисні копалини (мармур, каолін, вапняковий камінь, залізна руда). Одним із важливих напрямків був розвиток деревообробної промисловості, а також виробництво поташу в мікрорайоні Поташня.

З 1872 року розпочалося будівництво залізничної лінії Ужгород — Перечин, що стимулювало розвиток промисловості в місті, зокрема, в 1893 році відкрито лісохімічний завод «Бантлін». У цей період також була побудована вузькоколійка для транспортування деревини.

XX століття

У XX столітті Перечин зазнав значних змін. У 1906 році зусиллями місцевих родин (в тому числі італійських емігрантів) було побудовано римо-католицький храм Св. Августина, а також зведено кам’яні стіни синагоги в 1903 році.

Місто пережило складні часи під час Другої світової війни: у березні 1939 року тут було розстріляно вісім січовиків і просвітян у Ворочові-Яслище. В пам’ять про полеглих встановлено Меморіальний хрест.

У 1947 році Перечин отримав статус селища міського типу і став районним центром. Місто здобуло статус міста лише в 2004 році, що стало важливою віхою в його історії.

Адміністративні зміни

У 2016 році в результаті адміністративної реформи була створена Перечинська міська громада, а в 2020 році, після ліквідації Перечинського району, місто стало частиною новоутвореного Ужгородського району.

Клімат і рельєф

Перечин знаходиться в межах помірно-континентального клімату з достатнім зволоженням. Клімат міста характеризується м’якою зимою, теплою осінню, неспекотним літом і нестійкою весною. Сезонні коливання температури є типовими для цього типу клімату, з помірними зимовими морозами та теплими літніми днями.

Рельєф Перечина є різноманітним: близько 80% площі міста займає гірська місцевість, а лише 20% складає низовина. Місто розташоване в Перечинській улоговині, оточене гірськими хребтами. Найвищими вершинами є:

  • Плішка (779 м над рівнем моря),
  • Синаторія (776 м),
  • Новосільська скала (776 м),
  • Ясіня (654 м),
  • Кичера (662 м).

Ці гори вкриті густими лісами, що надає околицям Перечина мальовничий вигляд і сприяє розвитку туризму.

Туристично-рекреаційна сфера

Перечин має великий потенціал для розвитку туристичної та рекреаційної діяльності завдяки сприятливому екологічному стану, природним багатствам і мальовничим пейзажам. У місті та його околицях є кілька туристичних об’єктів, включаючи оздоровчий комплекс «Барвінок» (розташований в Бобайово) для дітей, де можуть відпочивати до 200 дітей за одну зміну, та спортивний комплекс «Зоря».

Популярними місцями для відпочинку є ресторан-мотель «Турянська долина» (в стилі лемківської хати) та ресторан «Берізка», що знаходиться в центрі міста. Крім того, в Перечині працюють численні кафе та ресторани, серед яких: «Реторта», «Перечин», «Карпати», «Гостинний двір» та інші.

Культурне життя

Перечин має багатий культурний спадок. Місто відоме різноманітними культурними заходами, такими як святкування Дня міста, День Незалежності, День Перемоги, різдвяно-новорічні святкування та ярмарки. Тут також проводяться конкурси та фестивалі, зокрема популярний Перечинський напівмарафон Федора Фекети, який є одним із найбільш відомих в Україні.

Культурну атмосферу підтримують місцеві колективи художньої самодіяльності, такі як народний оркестр народних інструментів, хор «Зорянка», муніципальний ансамбль «Нівроку». В релігійних громадах міста активно працюють недільні школи, дитячі та церковні хори.

Пам’ятники та туристичні місця

Перечин має ряд пам’яток історії та культури, які є важливою частиною його туристичної привабливості:

  1. Свято-Миколаївський храм (1769 р.).
  2. Римо-католицький храм св. Августина (1906 р.).
  3. Монументальна дошка на честь Івана Федоровича Качалі, видатного громадського діяча Закарпаття.
  4. Будинок горожанської школи (1928 р.).
  5. Залізничний вокзал станції Перечин.
  6. Міні-скульптури:
    • Пам’ятник Федору Фекеті — поштарю, який щодня ходив від Ужгорода до Тур’їх-Ремет.
    • Міні-скульптура «Жабка», що нагадує про гастрономічну історію жаб’ячих ніжок.
    • Скульптурна композиція «Будинок Зубної феї».
    • Скульптура Миколая Чудотворця.
    • Найбільша підкова в Україні — висотою 2,55 м, що є частиною туристичної атракції.

Туристичні маршрути

Перечин також пропонує кілька цікавих туристичних маршрутів, таких як «Шлях Федора Фекети», що проходить через місто, та відвідування Лавандової гори — найбільшої плантації лаванди в Україні.

Це місто поєднує природну красу, історичні пам’ятки та сучасні туристичні послуги, що робить його популярним місцем для відпочинку та культурних заходів.

Дещо інше: