У стародавньому місті, де кожна річ мала своє ім’я і місце, один філософ накреслив коло на піску. Люди зібралися довкола, очікуючи пояснень.
— Що це? — спитав учень.
— Це Порожня Множина, — відповів філософ.
— Але ж у ній нічого немає!
— Саме тому вона найпотужніша. Усе, що може бути, ще не сталося. Усе, що могло би бути, ще не визначене. Це — місце, де не існує ні помилок, ні правильних рішень. Лише чиста потенція. Тиша перед першим словом. Подих до першого кроку.
Тоді один зі слухачів поклав у коло камінь.
— Ось. Тепер у ній щось є.
Філософ усміхнувся.
— І з цього починається множина. Але пам’ятай: саме порожнє коло дає сенс кожному вкладанню. Бо без нічого — немає чого додавати. І навіть цей камінь тепер має значення, бо з’явився у порожнечі.
Так народився перший запис: ∅ — знак, де ще немає нікого, але де можливі всі.