Твердотільна металургія (інша назва — порошкова металургія) — це сукупність технологічних процесів, які дозволяють отримувати металеві вироби без плавлення металу, а шляхом пресування та спікання порошків металів або їхніх сплавів. Ця галузь охоплює передові методи формування матеріалів з високою точністю та унікальними властивостями.
Основні етапи технологій твердотільної металургії:
- Одержання порошків металів:
- Механічне подрібнення;
- Хімічне осадження;
- Відновлення оксидів;
- Розпилення розплаву (газове, водяне);
- Електроліз.
- Підготовка порошків:
- Сушіння, змішування, легування;
- Гранулювання;
- Покриття або зміна поверхні.
- Формування заготовок:
- Пресування (в холодному або гарячому стані);
- Ізостатичне пресування (гідростатичне або газостатичне);
- Ливарне формування (інжекційне формування порошку — PIM);
- Вальцювання порошків.
- Спікання:
- Термічна обробка при температурі нижче точки плавлення основного компонента;
- Може проводитися у вакуумі, в захисному середовищі або в атмосфері інертних газів;
- Іноді використовується гаряче спікання (одночасне пресування і нагрівання).
- Додаткова обробка (за потреби):
- Доробка (шліфування, полірування, фрезерування);
- Просочування олією або металом;
- Термообробка;
- Спікання з додаванням пластифікаторів, сполучних.
Переваги твердотільної металургії:
- Високий коефіцієнт використання матеріалу (майже безвідходне виробництво);
- Можливість отримання матеріалів з особливими властивостями (наприклад, пористість, твердість, жаростійкість);
- Висока точність і повторюваність розмірів;
- Виготовлення складних форм без механічної обробки;
- Можливість поєднання матеріалів, які важко або неможливо з’єднати традиційними методами.
Застосування:
- Автомобільна промисловість (шестерні, втулки, підшипники);
- Аерокосмічна галузь (високотемпературні сплави);
- Електроніка (магнітні матеріали, контакти);
- Біомедицина (імплантати, протези);
- Виробництво інструментів (твердосплавні пластини, різці).
Сучасні напрямки розвитку:
- Металеві композити на основі порошків;
- Адитивне виробництво (3D-друк металами);
- Нанопорошки та наноструктуровані матеріали;
- Механохімічні методи синтезу;
- Високоенергетичне спікання (електроіскрове, лазерне).