Україна (Русь) у середньовіччі мала власне королівство, яке юридично ніколи не зникало з точки зору західноєвропейської монархічної традиції.

Ключові пункти:

  1. Король ≠ Президент:
    • Монархи — не обов’язково представники титульної нації, їх призначення — міжнародне визнання, часто через церкву (наприклад, Папу Римського).
  2. Перший король Русі:
    • Ярополк Петро Ізяславич, онук Ярослава Мудрого, був коронований Папою Римським у 1075 р. — це офіційне створення Руського королівства.
  3. Галицько-Волинське королівство:
    • Після Ярополка — низка спроб відновлення/продовження королівства:
      • Андраш I (Угорщина) у 1206 р. проголошує себе королем Галичини і Волині.
      • Його син Коломан коронований у 1215 р. як король цих земель.
      • Данило Романович (Данило Галицький) був коронований у 1253 р. як король Русі.
  4. Монгольська доба:
    • Незважаючи на нашестя, Руське королівство не припинило існування — на відміну від тверджень московської історіографії.
  5. Після династичної кризи:
    • У 14 ст. територія Руського королівства інтегрується до Польщі та Угорщини.
    • Корона Русі переходить до Габсбургів, які зберігають її до 1918 року.
  6. Австро-Угорщина:
    • Королівство Галичини та Володимирії (нова назва Руського королівства) — існувало офіційно з 1772 по 1918 р. у складі Австрійської імперії.
  7. 1918 рік — шанс на незалежність:
    • Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) проголосила незалежність, спираючись і на право як коронного краю в Австро-Угорщині.
  8. Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург):
    • Представник династії Габсбургів, симпатик українців, розглядався як можливий король відновленого королівства, але був убитий радянською владою.

Західноєвропейська (католицька) юридична традиція визнавала безперервне існування Руського королівства з 1075 р., попри зміну династій, назв і форм правління. Тому, формально, Україна ніколи не втрачала державності, а тільки змінювала її форму — від королівства до республіки.

Дещо інше: