Шежере (тюркське слово, з араб. “شجرة” — буквально “дерево”) — це родовід, генеалогічне дерево, яке описує походження людини або роду, зазвичай у вигляді списку предків по чоловічій лінії. У татар, башкирів, казахів, узбеків та інших тюркських народів шежере є традиційною формою збереження історичної пам’яті роду.
Основні риси шежере:
- Структура — найчастіше у вигляді списку поколінь: “син такого-то”, “внук такого-то”, “правнук такого-то”, іноді у формі дерева.
- Орієнтація на чоловічу лінію — рід описується здебільшого по батькові.
- Зміст — включає не тільки імена предків, а й іноді короткі відомості про їхній статус, землі, події (напр. “служив у царя”, “загинув у бою”).
- Передача — спочатку усно (у формі пам’яті роду), пізніше записувалося (в рукописах, на надгробках, у хроніках).
Функції шежере:
- Ідентичність роду — підтвердження свого походження, належності до знатного чи шанованого роду.
- Право на землю / владу / титули — у деяких випадках шежере використовувалися як підтвердження своїх прав у судах, перед державою.
- Культурна пам’ять — частина колективної історії народу.
- Релігійна / моральна — в ісламській традиції вважалося почесним мати відомих предків, особливо якщо вони мали зв’язок з пророком Мухаммедом або праведними халіфами.