Глибокий джаз-блюз на легендарний вірш Павла Тичини “Не бував ти у наших краях!” — меланхолійна подорож українськими степами під повільним бітом. Насичений саксофон, піаніно та жіночий бек-вокал створюють атмосферу туги й сили духу. Сучасна адаптація класичної поезії для поціновувачів української літератури та блюзу.
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори…
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях…
Не бував ти у наших краях.
Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся?
— Єсть там люди — й зросли у степах!
Що не люблять, не вміють ридати.
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах…
— Не бував ти у наших краях.