550‑та стратегічна ракетна ескадрилья (550th Strategic Missile Squadron) — військове підрозділення Повітряних сил США, яке діяло під час холодної війни в ролі оперативної одиниці міжконтинентальних балістичних ракет (ICBM) типу SM‑65F Atlas, розташоване на Schilling Air Force Base (штат Канзас). Ескадрилья виконувала важливу роль у стратегічному ядерному стримуванні США у 1960‑х роках, перебуваючи в бойовому чергуванні з розміщенням ракет в підземних силосах у центральному Канзасі.
Історія створення та організація
550‑та ескадрилья була перейменована та організована 1 квітня 1961 року як частина Стратегічного авіаційного командування (Strategic Air Command, SAC) і була приписана до 310‑ї бомбардувальної (пізніше стратегічної аерокосмічної) ескадри (310th Bombardment/Strategic Aerospace Wing) на базі Schilling AFB. Це було одне з перших підрозділів ICBM у США, поряд із 551‑ю ескадрильєю в Небрасці.
Ескадрилья складалася з дванадцяти окремих пускових майданчиків (силосів) для ракет SM‑65F Atlas, розташованих у кільці навколо Schilling AFB біля таких міст як Беннингтон, Ебілайн, Чепмен, Карлтон, Макферсон, Мітчелл, Канополіс, Вілсон, Беверлі, Тескотт, Гласґо і Міннеаполіс (штат Канзас).
Призначення та функції
Головним завданням 550‑ї ескадрильї було постійне бойове чергування та готовність до запуску міжконтинентальних балістичних ракет Atlas F у разі наказу в умовах ядерної війни. Ракети типу Atlas F зберігалися вертикально в підземних укріплених силосах та вимагали підготовки до запуску із заправкою рідким киснем перед підйомом на поверхню.
Під час Карибської кризи 1962 року підрозділ підтримував усі оперативні позиції на високому рівні бойової готовності, і ракети були переведені на статус чергування в максимально стислі терміни.
Технічне забезпечення та система озброєння
Ракети SM‑65F Atlas — остання версія першого покоління ICBM США — були встановлені у підземних шахтних силосах та зберігалися вертикально. Для запуску необхідно було заправити їх рідиною (керосином RP‑1) та рідким киснем (LOX), після чого підняти на поверхню за допомогою підйомного механізму. Це забезпечувало стратегічну здатність до ураження цілей на великих відстанях, але вимагало складної підготовки пуску.
Оперативна служба
Ескадрилья приступила до оперативного чергування в червні 1962 року, і в вересні 1962 року була оголошена повністю готовою до бойового застосування.
Завдяки своїй ролі у стримуванні під час загострення холодної війни, підрозділ працював безперервно, 24 години на добу, 7 днів на тиждень, щодня року до виведення з експлуатації.
Виведення з експлуатації
З ускладненням та модернізацією міжконтинентальних ракетних сил США, зокрема через впровадження нових твердопаливних систем, необхідність у використанні ракет Atlas F зникла. Перший Atlas F з позицій 550‑ї ескадрильї був знятий з бойового чергування 1 грудня 1964 року, а ескадрилья стала неопераційною 11 березня 1965 року. Після цього вона була офіційно розформована 25 червня 1965 року разом із завершенням служби моделі Atlas F.
Одним із факторів виведення була поява твердопаливних МБР LGM‑30 Minuteman, що не потребували довгої заправки і могли бути запущені без підйому над поверхню, як цього вимагали Atlas F.
Спадщина та значення
550‑та стратегічна ракетна ескадрилья була важливою ланкою ранньої американської ядерної оборони, що забезпечувала стратегічне ядерне стримування у період гострих міжнародних конфліктів раннього 1960‑х років. Її служба демонструє технічні та організаційні особливості переходу від перших поколінь рідинних ICBM до сучасних твердопаливних систем.
Пускові позиції 550‑ї стратегічної ракетної ескадрильї (Schilling AFB)
| № пуску | Позначення комплексу | Населений пункт (Канзас) | Тип позиції | Ракета | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 550‑1 | Беннингтон (Bennington) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Вертикальне зберігання |
| 2 | 550‑2 | Ебілайн (Abilene) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Поруч із Schilling AFB |
| 3 | 550‑3 | Чепмен (Chapman) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Типовий комплекс Atlas‑F |
| 4 | 550‑4 | Карлтон (Carlton) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Окремо розміщена позиція |
| 5 | 550‑5 | Макферсон (McPherson) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Укріплений старт |
| 6 | 550‑6 | Мітчелл (Mitchell) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Підйом ракети перед пуском |
| 7 | 550‑7 | Канополіс (Kanopolis) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Центр обслуговування на місці |
| 8 | 550‑8 | Вілсон (Wilson) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Типовий шахтний комплекс |
| 9 | 550‑9 | Беверлі (Beverly) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Контроль з Schilling AFB |
| 10 | 550‑10 | Тескотт (Tescott) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Повна бойова готовність |
| 11 | 550‑11 | Гласґо (Glasgow) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Сільська зона |
| 12 | 550‑12 | Міннеаполіс (Minneapolis, KS) | Підземний силос | SM‑65F Atlas‑F | Найпівнічніша позиція |
Пояснення до таблиці
- Кожна ескадрилья Atlas‑F у складі SAC мала 12 одиночних силосів, кожен з однією ракетою.
- Ракети зберігалися вертикально в підземних шахтах, але перед запуском піднімалися на поверхню і заправлялися рідким киснем.
- Усі позиції перебували під централізованим командуванням Schilling AFB і несли цілодобове бойове чергування у 1962–1965 роках.