Ясторфська культура (Jastorfkultur) відіграє вирішальну роль у розумінні етногенезу германських племен. Вона виникла як еволюція місцевої культури нордичної бронзи під сильним впливом південних сусідів — носіїв кельтської культури Ла-Тен. У цьому відео ми розглянемо археологічні докази: специфічну кераміку, особливості поховальних обрядів (кремація та урнові поля), а також соціальну структуру тогочасного суспільства. Ми проаналізуємо, як перехід до обробки заліза змінив життя на півночі Європи задовго до Великого переселення народів.
Ясторфська культура (Jastorfkultur) — археологічна культура доби Пізньої бронзи й раннього предримського залізного віку (приблизно VI–I ст. до н. е.), поширена на території північної й центральної Європи — передусім у сучасній Німеччині, а також у Данії та сусідніх районах Польщі. Культура відіграє важливу роль у дослідженні ранніх германських суспільств і процесів формування етнокультур у Європі.
Витоки і назва
Назва культури походить від місцевості Ясторф у Нижній Саксонії (Німеччина), де в 1897 році підліток-археолог Ґустав Швантес вперше виявив значне урнове поховання, відмінне від відомих на той час груп матеріальної культури. Ці знахідки стали підставою для виокремлення нової археологічної культури.
Хронологія та періодизація
Ясторфську культуру датують приблизно 600–100 роками до н. е., тобто від перших фаз залізного віку у Північній Європі до часу перед римськими контактами. Вона традиційно поділяється на кілька стадій, що співвідносяться із сусідніми центральноєвропейськими культурами:
- Jastorf A — відповідність Hallstatt D (VI ст. до н. е.)
- Jastorf B — відповідність La Tène A (V ст. до н. е.)
- Jastorf C — відповідність La Tène B (400–350 рр. до н. е.)
- Ripdorf — відповідність La Tène C (350–120 рр. до н. е.)
- Seedorf — відповідність La Tène D (120–1 рр. до н. е.)
Географія
Ясторфська культура охоплювала значну територію: ядро ареалу включало Південну Ютландію, Шлезвіг-Гольштейн, Північну Саксонію, Мекленбург-Передню Померанію, Альтмарк і Західний Бранденбург. Периферійні пам’ятки фіксують знахідки також у середній і північній Ютландії, середній течії Одера, регіоні Эльстер (Ельба), Північній Богемії та інших частинах Нижньої Саксонії.
Матеріальна культура та поховання
Матеріальна культура Ясторфа характеризується відомостями переважно з урнових могильників та поховань із кремацією (спалюванням тіл), де кістки загиблих поміщалися в керамічні урни та захоронювали у великих полях поховань. Часто реєструються також так звані Brandgruben — ями для кремації. У загалом речові знахідки доволі скромні, значних військових чи багатих поховальних комплектів майже немає.
Окрім поховань, відомі дані про поселення культури — наприклад, розкопки біля Танґермюнде вказують на оселі з кількома будівлями та численні залишки тваринницьких і сільськогосподарських господарських об’єктів.
Економіка та господарство
Джерела свідчать, що основою господарства носіїв ясторфської культури було тваринництво і землеробство, а також полювання й рибальство. Кістки великої рогатої худоби, свиней, овець і коней знайдені на поселеннях, що свідчить про значну роль скотарства в економіці.
Взаємодія з сусідніми культурами
Ясторфська культура мала контакти з культурами Центральної Європи, зокрема з гальштатською й латенською культурами, що відображається у певних елементах матеріальної культури. Хоча раніше вважалося, що вона виникла внаслідок великої міграції населення з Північної Скандинавії, сучасні дослідження схиляються до моделі поступової культурної еволюції під впливом сусідніх традицій.
Етнічна та мовна приналежність
Через домінування кремаційного обряду, що обмежує можливості для палеогенетичних досліджень, пряма атрибуція етнічної чи мовної приналежності носіїв цієї культури залишається предметом дискусій. Часто ясторфську культуру розглядають як одну з археологічних основ майбутніх германських груп Північної Європи, але це не є однозначно доведеним фактом.
Значення у дослідженнях
Ясторфська культура важлива для розуміння перехідного періоду між пізньою бронзою й раннім залізом у Європі, процесів культурної диференціації в Центральній та Північній Європі, а також ранніх контактів між різними археологічними спільнотами — в тому числі кельтськими й германськими.